Ісаї 40:1—31
40 Утіша́йте, втіша́йте наро́да Мого́,говорить ваш Бог!
2 Промовляйте до серця Єрусалиму, і закли́чте до нього,що ви́повнилась його доля тяжка́,
що вина йому ви́бачена,що він за свої всі гріхи вдвоє взяв з руки Господа!
3 Голос кли́че:На пустині вготу́йте дорогу Господню,
в степу ви́рівняйте битий шлях Богу нашому!
4 Хай підı́йметься всяка доли́на,і хай зни́зиться всяка гора́ та підгı́рок,
і хай стане круте́ за рівни́ну,а па́сма гірськı́ — за доли́ну!
5 І з’я́виться слава Господня,і разом побачить її кожне тіло,
бо у́ста Господні оце прорекли́!
6 Голос кли́че: „Звіща́й!“Я ж спитав: „Про що буду звіща́ти?
Всяке тіло — трава,всяка ж слава — як цвіт польови́й:
7 трава засихає, а квітка зів’я́не,як по́дих Господній повı́є на неї!
Справді, наро́д — то трава:
8 Трава засихає, а квітка зів’я́не,Слово ж нашого Бога повı́ки стоя́тиме!
9 На го́ру високу зберися собі, благовı́снику Сіону,свого голоса сильно підви́щ, благовı́снику Єрусалиму!
Підви́щ, не лякайся,скажи містам Юди: Ось Бог ваш!
10 Ось при́йде Господь, Бог, як сильний,і буде раме́но Його панувати для Ньо́го!
Ось із Ним нагоро́да Його,а перед обличчям Його — відпла́та Його.
11 Він ота́ру Свою буде па́сти, як Па́стир,раме́ном Своїм позбирає ягня́та,
і на лоні Своє́му носи́тиме їх,дійнякı́в же прова́дити буде!
Господь Всемогутній
12 Хто во́ди помı́ряв своєю долонею,а п’я́дею ви́міряв небо,
і трети́ною міри обняв пил землі,і гори ті зва́жив ваго́ю,
а взгı́р’я — шалька́ми?
13 Хто Господнього Духа збагну́в,і де́ та люди́на, що ради свої подава́ла Йому́?
14 З ким ра́дився Він, і той напоу́мив Його,та навчав путі пра́ва,
і пізна́ння навчив був Його,і Його напоу́мив дороги розумної?
15 Таж наро́ди — як кра́пля з відра́,а важать — як порох на ша́льках!
Таж Він острови́ підіймає, немов ту пили́нку!
16 І Ливана не ви́стачить на запалı́ння жерто́вне,не стане й звір’я́ його на цілопа́лення!
17 Насу́проти Нього всі люди — немов би ніщо́,порахо́вані в Нього марно́тою та порожне́чею.
18 І до ко́го вподо́бите Бога,і подобу яку ви поста́вите по́руч із Ним?
19 Ма́йстер божка́ відлива́є,золота́р же його криє золотом,
та виливає йому сріблянı́ ланцюжки́.*
20 Убогий на да́ра такогобере собі дерево, що не гниє́,
розшукує впра́вного ма́йстра,щоб поставив божка́, який не захита́ється.
21 Хіба ви не знаєте, чи ви не чули,чи вам не сповı́щено зда́вна було́,
чи ви не зрозуміли підва́лин землі?
22 Він Той, Хто сидить понад кру́гом землі,а мешка́нці її — немов та сарана́.
Він небо простя́г, мов ткани́ну тонку́,і розтягнув Він його, мов наме́та на ме́шкання.
23 Він Той, Хто князı́в оберта́є в ніщо́,робить су́ддів землі за марно́ту:
24 вони не були ще поса́джені,і не були ще посı́яні,
і пень їхній в землі ще не закоріни́вся,та як тільки на них Він дмухну́в, вони повсиха́ли,
і буря поне́сла їх, мов ту солому!
25 І до кого Мене́ прирівня́єте,і йому́ буду рівний?
говорить Святий.
26 Підійміть у височину́ вашіочі й побачте, хто те все створи́в?
Той, Хто зо́рі виво́дить за їхнім числомта кличе ім’я́м їх усіх!
І ніхто не загу́биться через всесильність та всемогу́тність Його́.
27 По́що говориш ти, Якове,і кажеш, Ізраїлю:
„Закрита доро́га моя перед Господом,і від Бога мого відійшло́ моє право“.
28 Хіба ж ти не знаєш, або ти не чув:Бог відвı́чний — Господь,
що кı́нці землі Він створи́в?Він не зму́чується та не вто́млюється,
і не збагне́нний розум Його.
29 Він зму́ченому дає силу,а безси́лому — міць.
30 І пому́чаться хлопці й пото́мляться,і юнаки́ спотикну́тись — спіткну́ться,
31 а ті, хто надı́ю склада́є наГоспода, силу відно́влять,
кри́ла підı́ймуть, немов ті орли́,будуть бігати — і не пото́мляться,
будуть ходити — і не пому́чаться!
Примітки
^ По цьому мали б іти вірші Іс. 41:6, 7.
