Ісаї 42:1—25
42 Оце Слуга* Мій, що Я підпира́ю Його,Мій Обра́нець, що Його полюбила душа Моя.
Я злив Свого Духа на Ньо́го,і Він правосу́ддя наро́дам пода́сть.
2 Він не буде кричати, і кли́кати не буде,і на ву́лицях чути не дасть Свого го́лосу.
3 Він очерети́ни надло́мленої не доло́мить,і ґнота тлı́ючого не пога́сить,
буде суд видавати за правдою.
4 Не вто́миться Він, і не знемо́жеться,поки при́суду не покладе на землі,
і будуть чекати Зако́на Його острови́.
5 Говорить отак Бог, Господь,що створив небеса́ і їх розтягну́в,
що землю простя́г та все те, що із неї вихо́дить,що наро́дові на ній Він диха́ння дає,
і духа всім тим, хто ходить по ній.
6 Я, Господь, покли́кав Тебе в справедли́вості,і буду міцно трима́ти за ру́ки Тебе,
і Тебе берегти́му,і дам Я Тебе заповітом наро́дові,
за Світло пога́нам,
7 щоб очі відкрити незрячим,щоб ви́вести в’я́зня з в’язни́ці,
а з темни́ці — тих ме́шканців те́мряви!
8 Я Господь, — оце Йме́ння Моє,і іншому слави Своєї не дам,
ні хва́ли Своєї божка́м.
9 Речі давні прийшли ось,новı́ ж Я повı́м,
дам почу́ти вам про них, поки ви́ростуть.
Співаймо Господе́ві за чуда Його!
10 Заспівайте для Господа пісню нову́,від кра́ю землі Йому хва́лу!
Нехай шумить море, і все, що є в ньо́му,острови́ та їхні ме́шканці!
11 Хай голосно кличуть пустиня й міста́ її,осе́лі, що в них проживав Кеда́р!
Хай виспı́вують ме́шканці скелі,
хай кричать із верши́ни гірсько́ї!
12 Нехай Го́споду честь віддаду́ть,і на острова́х Його славу звіща́ють!
13 Господь ви́йде, як ли́цар,розбу́дить завзя́ття Своє, як воя́к,
підı́йме Він окрик та буде кричати, —переможе Своїх ворогів!
14 Я відвı́ку мовчав, мовчазни́й був та стри́мувався,а тепер Я крича́тиму, мов породı́лля!
буду тя́жко зідхати й хапа́ти повітря!
15 Спусто́шу Я го́ри й підгı́рки,і всі їхні зілля́ посушу́,
і річки́ оберну́ в острови́,і стави́ повису́шую!
16 І Я попрова́джу незрячих дорогою, якої не знають,стежка́ми незна́ними їх поведу́,
оберну́ перед ними темно́ту на світло,а нерı́вне — в рівни́ну.
Оце речі, які Я зроблю́,і їх не поки́ну!
17 Відсту́плять наза́д,посоро́мляться со́ромом ті,
хто надію склада́в на божка́,хто бовва́нам казав: Ви наші боги!
Глухі та сліпі
18 Почуйте, глухі,а незря́чі, прозрı́те, щоб бачити!
19 Хто сліпий, як не раб Мій,а глухий, як посол Мій, що Я посилаю його́?
Хто сліпий, як довı́рений,і сліпий, як раб Господа?
20 Ти бачив багато, але не зберіг,мав ву́ха відкри́ті, але́ не почув.
21 Господь захотı́в був того ради правди Своєї,збільши́в та просла́вив Зако́на.
22 Але він наро́д попусто́шенийта поплюндро́ваний: усі вони по пече́рах пов’я́зані та по в’язни́цях похо́вані; стали вони
за грабı́ж, і немає визво́льника, за здобич, й немає того, хто б сказав: Поверни́!
23 Хто з вас вı́зьме оце до вух,на майбутнє почує й послу́хає?
24 Хто Якова дав на здобич,а Ізраїля грабіжника́м?
Хіба ж не Госпо́дь, що ми проти Нього грı́шили були́і не хотіли ходи́ти путя́ми Його,
а Зако́на Його ми не слу́хали?
25 І Він ви́лив на нього жар гніву Свого́ та наси́лля війни,що палахкотı́ло навко́ло його, — та він не пізна́в,
і в ньому горіло воно, — та не брав він до се́рця цього́!
Примітки
^ У єврейському ориґіналі av’di — Мій раб.
