Ісаї 47:1—15
47 Зійди й сядь у по́рох, о діво, до́чко Вавилону!Сядь на землю, без трону, о до́чко халдеїв!
Бо кли́кати більше не будуть на тебе: тенди́тна та ви́пещена!
2 Візьми жо́рна — й муки́ намели́,намı́тку свою відхили́,
закача́й но подо́лка та сте́гна відкрий,і бреди́ через рı́ки, —
3 і буде твій сором відкритий,і стид твій покажеться!
Я по́мсту вчиню,і не бу́ду щади́ти люди́ни!
4 Наш Відкупитель, Господь Савао́т Йому Йме́ння,Святий Ізраїлів.
5 Сиди мо́вчки й ввійди́ до темно́ти,о до́чко халдеїв,
бо кликати більше не будуть тебе:Пані царств!
6 Розлю́тився Я на наро́д Свій,збезче́стив спа́дщину Своєю,
та й віддав їх у руку твою.Ти не ви́явила милосердя до них:
ти над ста́рцем учинила ярмо́ своє дуже тяжки́м,
7 та й сказала: „Навіки я па́нею бу́ду!“І до серця собі не взяла́ тих рече́й,
не поду́мала про свій кіне́ць.
8 А тепер це послухай, розпе́щена,що безпе́чно сидиш, що гово́риш у серці своїм:
„Я, — і більше ніхто!Не буду сидіти вдовою,
і не знатиму страти дітей!“
9 Та при́йдуть на тебе несподı́ваноте й те в один день,
страта дітей та вдı́вство,вони в повній мірі на тебе спаду́ть
при усій многотı́ твоїх ча́рів,при силі великій твоїх заклина́нь!
10 Ти ж бо надію складала на зло́бу свою,говорила: „Ніхто не побачить мене!“
Звела́ тебе мудрість твоя та знання́ твоє,і сказала ти в серці своїм:
„Я, — і більше ніхто!“
11 І при́йде на тебе лихе,що відворожи́ти його ти не зможеш,
і на тебе нещастя впаде́,що не зможеш його окупити,
і при́йде на тебе рапто́вно спусто́шення,про яке ти не знаєш.
12 Ставай же з своїми закля́ттямита з бе́зліччю ча́рів своїх,
якими ти му́чилася від юна́цтва свого́, —може зможеш ти допомогти́,
може ти настраха́єш!
13 Змучилась ти від великої кількости рад своїх, —хай же стануть і хай допомо́жуть тобі ті, хто небо розрı́зує,
хто до зір придивля́ється,хто провı́щує кожного місяця,
що має на те́бе прийти!
14 Ось стали вони, мов солома:огонь їх попа́лить, — не врятують своєї душі з руки по́лум’я, —
це не жар, щоб погріти себе,ані по́лум’я, щоб сидіти біля нього.
15 Такими тобі стануть ті, що співпрацюва́ла ти з ними,ворожби́ти твої від юна́цтва твого́, —
кожен буде блуди́ти на свій бік,немає нікого, хто б тебе врятував!
