Ісаї 57:1—21
57 Праведний умирає, і немає ніко́го,хто б узяв це до серця,
і му́жі побожні беру́ться зо світу,і немає такого, хто б те зрозумів, —
що від зла забира́ється праведний з світу!
2 Він відходить із ми́ром;на ло́жах своїх спочивають,
хто ходить прямою дорогою.
3 Та набли́зьтесь сюди́, ви сини чарівни́ці,насı́ння чужоло́жникове та блудни́ці, —
4 над ким розкошу́єте ви,над ким розкриваєте ро́та,
висовуєте язика́?Хіба ви не діти пере́ступу,
насіння брехні,
5 ви, що па́литесь при́страстю серед дубів,під деревом кожним зеленим,
що діте́й над потоками ріжете,під ске́льними щı́линами?
6 У гладе́ньких камı́ннях потоку твій у́діл, —вони, вони доля твоя!
І їм ти лила́ жертву ли́ту,хлібну жертву прино́сила!
Чи цим Я заспоко́єний буду?
7 На горі на високій та ви́суненійти поставила ложе своє,
і туди ти прихо́диш прино́сити жертви.
8 І ти за двери́ма й одвı́рком кладеш свого па́м’ятника культово́го,бо ти відступила від Мене,
обнажа́єшся й входиш, поши́рюєш ложе своє,і складаєш умову собі з одним з тих,
що з ними ти любиш лежати, де місце нагле́диш.
9 І ти до Моло́ха з оливою ходиш,і намно́жуєш масті свої;
і посилаєш дале́ко своїх посланцı́в,і знижа́єшся аж до шео́лу.
10 Ти змучувалась на числе́нних доро́гах своїх,але не казала: „Зріка́юсь!“
Знайшла ти ожи́влення сили своєї,тому́ не ослабла.
11 І за ким побива́лася ти та лякалась,що невірною стала й Мене не згада́ла,
не клала на серці своєму?Хіба не тому́, що мовчав Я від віку,
то ти не боїшся Мене?
12 Я ви́явлю про справедливість твою та про вчи́нки твої, —та вони не поможуть тобі!
13 Як ти будеш кричати,нехай поряту́є тебе твоя згра́я божкı́в.
Але вітер усіх їх розвіє, схопить по́дих;хто ж на Мене надіється,
землю вспадку́є й го́ру святую Мою одіди́чить!
14 І Він каже: Будуйте дорогу, будуйте дорогу, почистьте дорогу,заберіть перешко́ди з дороги наро́ду Мого́!
15 Бо так промовляє Високий і Підне́сений,повіки Живущий, і Святий Його Йме́ння:
Пробува́ю Я на Височинı́ та в святи́ні,і з зла́маним та з упоко́реним,
щоб оживля́ти духа скро́мних,і щоб оживля́ти серця згно́блених!
16 Бож не вічно Я буду суди́тись,і не за́вжди Я гнı́ватись буду,
бо дух з-від обличчя Мого зомлı́в би,та й ду́ші, які Я вчинив.
17 Я гнівався був за гріх користолю́бства його,та й ура́зив його,
заховав Я обличчя Своє й лютував,та пішов він, відступний, дорогою серця свого́.
18 Я бачив доро́ги його, і вздоро́влю його,і його поведу́ й дам потіху для нього
й для тих, що суму́ють із ним.
19 Створю́ Я плід уст:„Спокій, спо́кій далекому та близько́му!“
говорить Господь, і вздоро́влю його.
20 А ті несправедливі — як море розбу́рхане,коли бути спокı́йним не може воно,
і коли во́ди його багно́ й мул викида́ють.
21 Для безбожних споко́ю немає,говорить Господь!
