Ісаї 57:1—21

57  Праведний умирає, і немає ніко́го,хто б узяв це до серця, і му́жі побожні беру́ться зо світу,і немає такого, хто б те зрозумів, — що від зла забира́ється праведний з світу!  Він відходить із ми́ром;на ло́жах своїх спочивають, хто ходить прямою дорогою.  Та набли́зьтесь сюди́, ви сини чарівни́ці,насı́ння чужоло́жникове та блудни́ці, —  над ким розкошу́єте ви,над ким розкриваєте ро́та, висовуєте язика́?Хіба ви не діти пере́ступу, насіння брехні,  ви, що па́литесь при́страстю серед дубів,під деревом кожним зеленим, що діте́й над потоками ріжете,під ске́льними щı́линами?  У гладе́ньких камı́ннях потоку твій у́діл, —вони, вони доля твоя! І їм ти лила́ жертву ли́ту,хлібну жертву прино́сила! Чи цим Я заспоко́єний буду?  На горі на високій та ви́суненійти поставила ложе своє, і туди ти прихо́диш прино́сити жертви.  І ти за двери́ма й одвı́рком кладеш свого па́м’ятника культово́го,бо ти відступила від Мене, обнажа́єшся й входиш, поши́рюєш ложе своє,і складаєш умову собі з одним з тих, що з ними ти любиш лежати, де місце нагле́диш.  І ти до Моло́ха з оливою ходиш,і намно́жуєш масті свої; і посилаєш дале́ко своїх посланцı́в,і знижа́єшся аж до шео́лу. 10  Ти змучувалась на числе́нних доро́гах своїх,але не казала: „Зріка́юсь!“ Знайшла ти ожи́влення сили своєї,тому́ не ослабла. 11  І за ким побива́лася ти та лякалась,що невірною стала й Мене не згада́ла, не клала на серці своєму?Хіба не тому́, що мовчав Я від віку, то ти не боїшся Мене? 12  Я ви́явлю про справедливість твою та про вчи́нки твої, —та вони не поможуть тобі! 13  Як ти будеш кричати,нехай поряту́є тебе твоя згра́я божкı́в. Але вітер усіх їх розвіє, схопить по́дих;хто ж на Мене надіється, землю вспадку́є й го́ру святую Мою одіди́чить! 14  І Він каже: Будуйте дорогу, будуйте дорогу, почистьте дорогу,заберіть перешко́ди з дороги наро́ду Мого́! 15  Бо так промовляє Високий і Підне́сений,повіки Живущий, і Святий Його Йме́ння: Пробува́ю Я на Височинı́ та в святи́ні,і з зла́маним та з упоко́реним, щоб оживля́ти духа скро́мних,і щоб оживля́ти серця згно́блених! 16  Бож не вічно Я буду суди́тись,і не за́вжди Я гнı́ватись буду, бо дух з-від обличчя Мого зомлı́в би,та й ду́ші, які Я вчинив. 17  Я гнівався був за гріх користолю́бства його,та й ура́зив його, заховав Я обличчя Своє й лютував,та пішов він, відступний, дорогою серця свого́. 18  Я бачив доро́ги його, і вздоро́влю його,і його поведу́ й дам потіху для нього й для тих, що суму́ють із ним. 19  Створю́ Я плід уст:„Спокій, спо́кій далекому та близько́му!“ говорить Господь, і вздоро́влю його. 20  А ті несправедливі — як море розбу́рхане,коли бути спокı́йним не може воно, і коли во́ди його багно́ й мул викида́ють. 21  Для безбожних споко́ю немає,говорить Господь!

Примітки