Ісаї 58:1—14
58 Кричи на все горло, не стри́муйсь,свій голос повищ, мов у сурму́,
й об’яви́ ти наро́дові Моєму про їхній пере́ступ,а до́мові Якова — їхні гріхи́!
2 Вони бо щоденно шукають Менета жадають пізнати доро́ги Мої,
мов наро́д той, що праведне чинить,і права́ свого Бога не кидає.
Питаються в Мене вони про права́ справедливости,жадають набли́ження Бога:
3 „На́що ми по́стимо, коли Ти не бачиш,мучимо душу свою, Ти ж не знаєш того́?“
Отак, — у день по́сту свого ви чините волю свою,і всіх ваших робı́тників ти́снете!
4 Тож на сва́рку та за́колот по́стите ви,та щоб кулако́м бити наха́бно.
Тепер ви не по́стите так,щоб ваш голос почу́тий був на височинı́!
5 Хіба ж оце піст, що Я вибрав його, —той день, коли мо́рить люди́на душу свою́,
свою голову гне, як та очерети́на,і сте́лить вере́ту та по́піл?
Чи ж оце називаєш ти по́стомта днем уподо́би для Господа?
6 Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його:розв’яза́ти кайда́ни безбожности,
пу́та ярма́ розв’язатий пустити на волю ути́снених,
і всяке ярмо́ розірва́ти?
7 Чи ж не це, — щоб влама́ти голодному хліба свого́,а вбогих бурла́ків до дому впрова́дити?
Що як побачиш наго́го, — щоб вкри́ти його,і не схова́тися від свого рı́дного?
8 Зася́є тодı́, мов досвı́тня зоря́, твоє світло,і хутко шкı́рою рана твоя заросте́,
і твоя справедливість ходи́тиме перед тобою,а слава Господня сторо́жею за́дньою!
9 Тоді кли́кати будеш — і Господь відповı́сть,будеш кли́кати — і Він скаже: Ось Я!
Якщо віддали́ш з-поміж себе ярмо́,не бу́деш підно́сити пальця й казати лихо́го,
10 і будеш давати голодному хліб свій,і знедо́лену душу наси́тиш, —
тоді то засвı́тить у те́мряві світло твоє,і твоя те́мрява ніби як по́лудень стане,
11 і буде Господь тебе за́вжди прова́дити,і душу твою нагоду́є в посу́ху,
ко́сті твої позміцня́є,і ти станеш, немов той напо́єний сад,
і мов джерело́ те, що во́ди його не всиха́ють!
12 І руїни відвı́чні сини твої позабудо́вують,поставиш осно́ви довı́чні,
і будуть тебе називати:„Замуро́вник проло́му, напра́вник шляхів для посе́лення“!
13 Якщо ради суботи ти стримаєш но́гу свою́,*щоб не чинити своїх забага́нок у день Мій святий,
і будеш звати суботу приє́мністю,днем Господнім святим та шано́ваним,
і її пошануєш, — не пı́деш своїми дорогами,*діла свого не шука́тимеш
та не будеш казати даре́мні слова́, —
14 тоді в Го́споді розкошува́ти ти будеш,і Він посадо́вить тебе на висо́тах землі,
та зробить, що будеш ти спожива́ти спа́дщину Якова, батька твого́, —бо у́ста Господні сказали оце!