Авакума 2:1—20
2 Нехай я стою́ на сторо́жі своїй,і нехай на обло́зі я стану,
і хай вигляда́ю, щоб бачити,що він буде казати мені,
і що́ відповість на жало́бу мою.
Відповідь Господа
2 А Госпо́дь відповів та й сказав:Напиши це видı́ння
і поясни́ на табли́цях,щоб чита́ч його ле́гко читав.
3 Бо ще на умо́влений час це видı́ння,і приспішає кінець, і не обма́не.
Якщо б протягну́лось, чекай ти його,бо воно конче при́йде, не спı́зниться.
4 Ось надута, не про́ста душа його в ньому,а праведний житиме вірою своєю.
5 І що ж, — як зрадли́ве вино,так го́рда люди́на споко́ю не знає:
він роззя́влює па́щу свою, як шео́л,і не наси́чується, як та смерть,
і всіх людей він до се́бе збирає,і всі наро́ди до себе згрома́джує.
6 Чи ж усі вони не складуть приповı́стки на ньогота зага́дки насмı́шливої йому не прока́жуть:
„Горе тому́, хто для себе розмно́жує те, що не його́!Аж до́ки це бу́де? Горе тому́, хто чинить тяжко́ю заставу на се́бе!“
7 Хіба на́гло не встануть оті, хто тебе́ буде гри́зти,і збу́дяться ті, хто тебе́ попиха́є,
і за здо́бич ти станеш для них?
8 За те, що ти грабува́в був багато наро́дів,вся ре́шта наро́дів тебе пограбу́є за ту людську кров,
і за наси́льство над краєм,над містом та над усіма́,
хто ме́шкає в ньому.
9 Горе тому́, хто неправедний зиск побирає для дому свого́,щоб покласти гніздо́ своє на висотı́,
і тим із рук злого врято́ваним бути!
10 Нара́див ти сором для дому свого́,щоб кінець учинити числе́нним наро́дам,
і ти прогріши́вся за душу свою́.
11 Бо камінь з стіни буде кли́кати,і йому́ відповість сволок із де́рева.
12 Горе тому́, хто кров’ю місто будує,хто беззако́нням встановлює го́род!
13 Чи ж оце не від Господа Саваота,що народи тру́дяться для огню́,
і му́чаться люди на ма́рність?
14 Бо пізна́нням Господньої славинапо́внена буде земля,
як море вода покрива́є.
15 Горе тому, хто́ свого бли́жньогонапо́ює з ке́ліху гніву свого́,
і по́їть, щоб ба́чити со́ром його́!
16 ти наси́тишся га́ньбою більше, як славою.Пий також ти, та показуй свій сором!
На тебе обе́рнеться ке́ліх прави́ці Господньої,га́ньба ж на славу твою!
17 Бо наси́лля твоє над Ліва́ном на тебе спаде́,а грабу́нок худоби зламає тебе за кров лю́дську,
та за насилля над кра́єм,над містом та над усіма́,
хто ме́шкає в ньому.
18 Яки́й дасть пожи́ток бовва́н,що його ви́різьбив творець його́,
і вı́длив, і вчитель неправди,що творець його мав охоту
чинити богів цих німих?
19 Горе тому́, хто дереву каже: „Збуди́сь“,мовчазли́вому каменю: „Зру́шся!“
Чи він буде навчати?Ось він срı́блом та золотом ви́кладений,
але жо́дного духу в ньому нема!
20 А Господь у Своїм храмі святім, —мовчи перед обличчям Його, уся зе́мле!“
