Буття 49:1—33
49 І покликав Яків усіх синів своїх та й промовив: Зберіться, а я сповіщу́ вам, що́ вас спіткає напри́кінці днів.
2 Зійдіться та слухайте ви, сини Якова,і прислу́хайтеся до Ізраїля, вашого батька!
3 Руви́ме, — ти мій перворідний,моя міць і поча́ток ти сили моєї,верх вели́чности й верх ти могутности!
4 Ти пı́нився був, як вода, — та не втримаєшся,бо ти увійшов був на ложе свойого отця,і збезчестив його, на постелю мою ти піднявся!
5 Симео́н і Левı́й — то брати́,їхня зброя — знаря́ддя насильства.
6 Хай до їхньої змови не входить душа моя,і нехай не прилу́читься слава моя до їх зборів,бо вони в своїм гніві люди́ну забили,а в своїй самоволі вола копи́т позбавили...
7 Прокля́тий гнів їхній, бо сильний,та їхня лютість, тяжка́ бо вона!Поділю́ їх я в Якові, і їх розпоро́шу в Ізраїлі!
8 О Юдо, — похва́лять тебе твої браття!Рука твоя — на шиї твоїх ворогів,сини батька твого тобі вкло́няться.
9 Юда — лев молодий!Ти, мій сину, вертаєшся з здо́бичі:прихиливсь він, поклався як левй як левиця, — зведе хто його?
10 Не відı́йметься бе́рло від Юди,ані в його сте́гон законодавець,аж прийде Примири́тель,що Йому буде по́слух наро́дів.
11 Він прив’язує до винограду свого молодого осла,а до вибраної виноградини — сина ослиці своєї.Він одежу свою буде прати в вині,а шату свою — в виноградній кровı́!
12 Від вина він зробивсь мутноокий,а від молока — білозубий.
13 Завуло́н буде мешкать над берегом мо́рським,над берегом тим, де стають кораблі,а границя його — до Сидону.
14 Іссаха́р — то костистий осел,що лежить між кошарами.
15 І побачив він спо́кій, що добрий,та землю, що стала приємна,і він нахилив свої плечі, щоб не́сти,і став працювать на податок.
16 Дан буде судить свій наро́д, як один із Ізра́їльських родів.
17 Дан буде вуже́м при дорозі, змією отру́йливою при шляху́,що п’я́ти коневі кусає,і його верхіве́ць позад себе впаде.
18 Спасіння від Тебе чекаю, о Господи!
19 Ґад — на нього юрба нападатиме,та він нападе на їх п’я́ти.
20 Аси́р — його хліб буде ситий,і він буде давати присма́ки царські.
21 Нефтали́м — вільна ланя,він прекрасні слова́ видає.
22 Йо́сип — вітка родюча,вітка родючая над джерело́м, її віття по муру спина́ється.
23 І огірчи́ли його та з луку стріляли,і знена́виділи були стрı́льці його.
24 Та зостався міцним його лук,і стали пружнı́ рамена́ його рук, —від рук Сильного Якового,звідти Па́стир, Тверди́ня синів Ізраїлевих.
25 Проси ти від Бога, свойого Отця, — і Він допоможе тобі,і проси Всемогутнього — і Він благосло́вить тебеблагослове́нням небе́с, що на висоті,благослове́нням безодні, що долі лежить,благослове́ннями перс та утро́би.
26 Благослове́ння батька твого стали сильнішівід благослове́ння батьків моїх, —аж до пожада́них висот віковічних.Нехай вони бу́дуть на голову Йо́сипову,на ма́ківку вибраного з-поміж братів своїх!
27 Веніями́н — хижий вовк: вранці їсть він лови́тву,а на вечір розділює здо́бич“.
28 Оце всі дванадцять племен Ізраїлевих, і те, що́ говорив їм батько їх. І він поблагословив їх, — кожного за благослове́нням його поблагословив їх.
29 І він наказав їм, і промовив до них: „Я прилучаюся до своєї рідні... Поховайте мене при батьках моїх у печері, що на полі Ефрона хіттеянина,
30 у тій печері, що на полі Махпели, що навпроти Мамре́ в ханаанській землі, яке поле купив був Авраам від Ефрона хіттеянина на володіння для гробу.
31 Там поховано Авраама й жінку його Сарру, там поховали Ісака та його жінку Ревеку, і там поховав я Лію.
32 Поле й печера, що на нім, то добуток від синів Хета“.
33 І закінчив Яків заповіта синам своїм, і втягнув свої ноги до ліжка, та й спочи́в. І він прилучився до своєї рідні.
