Буття 6:1—22
6 І сталося, що розпочала люди́на розмножуватись на поверхні землі, і їм народилися дочки.
2 І побачили Божі сини лю́дських дочок, що вродливі вони, і взяли собі жінок із усіх, яких вибрали.
3 І промовив Господь: „Не буде Мій Дух перемагатися в люди́ні навіки, — бо блудить вона. Вона тіло, і дні її будуть сто і двадцять літ“.
4 За тих днів на землі були ве́летні, а також по тому, як стали прихо́дити Божі сини до лю́дських дочок. І вони їм народжували, — то були силачі, що славні від віку.
5 І бачив Господь, що велике розбе́щення людини на землі, і ввесь нахил думки серця* її — тільки зло повсякде́нно.
6 І пожалкував був Господь, що людину створив на землі. І засмутився Він у серці Своїм.
Кара Божа. Ной
7 І промовив Господь: „Зітру Я люди́ну, яку Я створив, з поверхні землі, — від людини аж до скотини, аж до плазунів, і аж до птаства небесного. Бо жалкую, що їх Я вчини́в“.
8 Але Ной знайшов милість у Господніх очах.
9 Це ось о́повість про Ноя. Ной був чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях. Ной з Богом ходив.
10 І Ной породив трьох синів: Сима, Хама й Яфета,
11 І зіпсулась земля перед Божим лицем, і напо́внилась земля насильством.
12 І бачив Бог землю, — і ось зіпсулась вона, кожне бо тіло зіпсуло дорогу* свою на землі.
Ноїв ковчег і врятування по парі всього живого
13 І промовив Господь до Ноя: „Прийшов кінець кожному тілу перед лицем Моїм, бо напо́внилась земля насильством від них. І ось Я винищу* їх із землі.
14 Зроби собі ковчега з дерева ґофер. З перегородками зробиш ковчега, і смолою осмолиш його ізсере́дини та ізнадвору.
15 І отак його зробиш: три сотні ліктів довжина ковчега, п’ятдесят ліктів ширина йому, а тридцять ліктів височина йому.
16 Отвір учиниш в ковчезі, і звузиш на лікоть його від гори, а вхід до ковчегу влашту́єш на боці його. Зробиш його на поверхи долішні, другорядні й третьорядні.
17 А Я ось наведу́ пото́п, воду на землю, щоб з-під неба винищити кожне тіло, що в ньому дух життя. Помре все, що на землі!
18 І складу Я заповіта Свойого з тобою, і ввı́йдеш до ковчегу ти, і сини твої, і жінка твоя, і жінки́ твоїх синів із тобою.
19 І впровадиш до ковчегу по двоє з усього, — з усього живого, із кожного тіла, щоб їх заховати живими з тобою. Вони будуть самець і самиця.
20 Із птаства за родом його, і з худоби за родом її, із усіх плазунів на землі за родом їх, — по двоє з усього увı́йдуть до тебе, щоб їх зберегти живими.
21 А ти набери собі з кожної їжі, що вона на спожива́ння, — і буде для тебе й для них на поживу.“
22 І зробив Ной усе, — як звелів йому Бог, так зробив він.
