Вихід 12:1—51
12 І сказав Господь до Мойсея й до Аарона в єгипетськім краї, говорячи:
2 „Оцей місяць для вас — поча́ток місяців. Він вам перший між місяцями року.
3 Скажіть усій ізра́їльській громаді, говорячи: „У десятий день цього місяця нехай візьмуть собі кожен ягня́ за домом батьків, ягня на дім.
4 А коли буде той дім замали́й, щоб з’їсти ягня, то нехай вı́зьме він і найближчий до його дому сусід його за числом душ. Кожен згідно з їдо́ю своєю полı́читься на те ягня.
5 Ягня у вас нехай бу́де без вади, самець, однорічне. Візьміть його з овечок та з кіз.
6 І нехай буде воно для вас пильноване аж до чотирнадцятого дня цього місяця. І заколе його цı́лий збір Ізраїлевої громади на смерка́нні.
7 І нехай візьмуть тієї крови, і нехай покроплять на обидва боковı́ одвı́рки, і на одвı́рок верхній у тих дома́х, що бу́дуть їсти його в них.
8 І нехай їдять тієї ночі те м’ясо, спе́чене на огні, та опрı́сноки. Нехай їдять його на гірких травах.
9 Не їжте з нього сирово́го та варе́ного, зва́реного в воді, бо до їди тільки спе́чене на огні, голова його з голı́нками його та з нутро́м його.
10 І не лишайте з нього нічого до ра́нку, а полишене з нього до ра́нку спаліть на огні.
11 А їсти його бу́дете так: сте́гна ваші підпере́зані, взуття́ ваше на ногах ваших, а па́лиця ваша в руці вашій, і бу́дете ви їсти його в поспіху. Па́сха* це для Господа!
12 І перейду Я тієї ночі в єгипетськім краї, і повбиваю в єгипетській землі кожного перворідного від люди́ни аж до скотини. А над усіма єгипетськими бога́ми вчиню́ Я суд. Я — Господь!
13 І буде та кров вам знаком на тих домах, що там ви, — і побачу ту кров, і обмину* вас. І не буде між вами згу́бної пора́зи, коли Я вбиватиму в єгипетськім краї.
14 І стане той день для вас па́м’яткою, і бу́дете святкувати його, як свято для Господа на всі роди ваші! Як постанову вічну бу́дете святкувати його!
15 Сім днів бу́дете їсти опрı́сноки.* Але́ першого дня зро́бите, щоб не було́ ква́шеного в ваших домах, бо кожен, хто їстиме ква́шене, — від дня першого аж до дня сьомого, — то буде ви́тята душа та з Ізраїля.
16 А першого дня бу́дуть у вас священні збори, і сьомого дня священні збори. Жодна праця не буде робитися в них, тільки що́ їсти кожній душі, те єдине роби́тимете ви.
17 І ви будете доде́ржувати опрı́сноків, бо саме того дня Я вивів війська ваші з єгипетського краю. І бу́дете доде́ржувати того дня в ваших родах, як постанови вічної.
18 Першого місяця, чотирна́дцятого дня місяця бу́дете їсти опрісноки аж до вечора дня двадцять першого того ж місяця.
19 Сім день ква́шене не буде знахо́дитися в ваших дома́х, бо кожен, хто їстиме квашене, то буде ви́тята душа та з Ізраїльської громади, чи то серед прихо́дьків, чи то тих, хто народився у кра́ї.
20 Жодного ква́шеного не бу́дете їсти в усіх ваших оселях, — будете їсти опрı́сноки!“
Мойсеїв нака́з про Пасху
21 І покликав Мойсей усіх старши́х Ізраїлевих, та й промовив до них: „Спровадьте й візьміть собі дрібну худо́бину за роди́нами вашими, і заколіть па́сху.
22 І візьміть в’язку ісо́пу й умочіть у кров, що в посу́дині, і доторкніться горı́шнього одвı́рка й двох одвірків бічни́х кров’ю, що в посудині. А ви, — ніхто не вийдете з дверей дому свого аж до ра́нку!
23 І пере́йде Господь ударити Єгипет, і побачить ту кров на одвірку горı́шнім і на двох одвірках бічни́х, — і обмине́ Господь ті двері, і не дасть згубникові ввійти до ваших домів, щоб ударити.
24 А ви бу́дете дотримувати цю річ, як постанови для себе й для синів своїх аж навіки.
25 І станеться, коли ви ввı́йдете до того Кра́ю, що дасть вам Господь, як Він обіцяв був, то ви бу́дете доде́ржувати цієї служби.
26 І станеться, коли запитають вас ваші сини: „Що́ то за служба ваша?“
27 то відкажете: „Це жертва — Пасха для Господа, що обминув був доми Ізраїлевих синів в Єгипті, коли побивав Єгипет, а доми наші зберіг“. І схилився наро́д, — і вклонивсь до землі.
28 І пішли й учинили сини Ізраїля, — як наказав був Господь Мойсеєві та Ааронові, так учинили вони.
Десята кара: ви́гублення перворідних
29 І сталося в половині но́чі, і вдарив Господь в єгипетськім кра́ї кожного перворідного, від перворідного фараона, що сидить на своїм престолі, аж до перворідного полоне́ного, що у в’язни́чному домі, і кожного перворідного худоби.
30 І встав фараон уночı́, він та всі раби його, та ввесь Єгипет. І зня́вся великий зойк в Єгипті, бо не було́ дому, щоб не було там померлого!...
31 І покликав фараон Мойсея та Аарона вночı́, та й сказав: „Устаньте, вийдіть з-посеред народу мого, — і ви, і сини Ізраїлеві. І йдіть, служіть Господе́ві, як ви казали!
32 І дрібну вашу худобу, і худобу вашу велику візьміть, як ви казали, та й ідіть. І поблагословіть і мене!“
33 І квапили єги́птяни наро́д той, щоб спішно відпустити їх із кра́ю, бо казали: „Усі ми помремо́!“
34 І поніс той наро́д тісто своє, поки воно вкисло, діжки́ свої, зав’язані в їхні одежі, на плечах своїх.
35 І Ізраїлеві сини вчинили за словом Мойсеєвим, і пози́чили від єги́птян посуд срібний і по́суд золотий та шати.
36 А Господь дав милість тому народові в очах Єгипту, — і вони позичили — і забрали здобич від Єгипту.
Вихід Ізра́їля з Єгипту
37 І вирушили Ізраїлеві сини з Рамесесу до Суккоту, близько шости сот тисяч чоловіка піхоти, крім дітей,
38 а також багато різного* люду підняли́ся з ними, і дрібна худоба й велика худоба, маєток дуже великий.
39 І пекли вони те тісто, що винесли з Єгипту, на прісні коржı́, бо не вкисло воно, бо вони були вигнані з Єгипту, і не могли бари́тися, а поживи на дорогу не пригото́вили собі.
40 А перебува́ння Ізраїлевих синів, що сиділи в Єгипті, — чотириста років і тридцять років.
41 І сталося в кінці чотирьохсот років і тридцяти років, і сталося саме того дня, — вийшли всі Господні війська* з єгипетського кра́ю.
42 Це ніч сторо́жі для Господа, бо Він вивів їх з єгипетського кра́ю. Ця сама ніч — сторо́жа для Господа всім синам Ізраїля на їхні поколı́ння.
Постанова про Пасху
43 І сказав Господь до Мойсея й до Аарона: „Це постанова про Пасху: жоден чужи́нець не бу́де їсти її.
44 А кожен раб лю́дський, ку́плений за срібло, коли обріжеш його, тоді він буде їсти її.
45 Прихо́дько та на́ймит не бу́де їсти її.
46 В само́му домі буде вона їстися, не винесеш із дому назо́вні того м’яса, а костей його не зламаєте.
47 Уся громада Ізраїлева буде справляти її.
48 А коли буде ме́шкати з тобою прихо́дько, і схоче справляти Пасху Господе́ві, то нехай буде обрı́заний в нього кожен чоловічої статі, а тоді він приступить справляти її, і він буде, як наро́джений в краї. А кожен необрı́заний не буде їсти її.
49 Один зако́н буде для тубı́льця й для прихо́дька, що мешкає серед вас“.
50 І вчинили всі Ізраїлеві сини, — як наказав був Господь Мойсеєві та Ааронові, так учинили вони.
51 І сталося того саме дня, — вивів Господь Ізраїлевих синів з єгипетського кра́ю за їхніми відділами.
Примітки
^ Пасха, гебрейське Pesach — „перескочення“, бо Бог „перескакував“, цебто обминав той дім, де двері були обмазані кров’ю.
^ В ориґіналі pasachti, pasach — я перескочив, він перескочив.
^ Опрісноки, maccot, маца, неква́шене.
^ Erev rav — мішанина велика.
^ Civ’ot Jehova — війська Господа, цебто Ізраїль.
