Даниїла 5:1—31
5 Цар Валтаса́р спра́вив велике прийняття́ для тисячі своїх вельмо́ж, і на оча́х тієї тисячі пив вино.
2 Коли вино опанувало розум, Валтаса́р наказав прине́сти золотий та срібний по́суд, який виніс був його батько Навуходоно́сор із храму, що в Єрусалимі, щоб із нього пили́ цар та вельможі його, його жінки́ та його нало́жниці.
3 Тоді прине́сли золотий по́суд, що винесли з храму божого дому, що в Єрусалимі, і пили́ з них цар та вельмо́жі його, жінки́ його та його нало́жниці.
4 Пили́ вони вино й сла́вили богı́в золотих та срібних, мідяни́х, залізних, дерев’я́них та камı́нних.
5 Аж ось тієї хвилини вийшли пальці людсько́ї руки́, і писали навпро́ти свічника́ на вапнı́ стіни царсько́го пала́цу, і цар бачив за́рис руки, що писала.
6 Тоді зміни́лася ясність царя, і думки́ його настра́шили його, ослабı́ли сугло́би кри́жів його, і билися коліна його одне об о́дне.
7 Цар сильно закричав приве́сти заклиначı́в, халде́їв та віщунı́в. Цар заговорив та й сказав вавилонським мудреця́м: „Кожен муж, що прочитає це писа́ння й об’явить мені його ро́зв’язку, той зодя́гне пурпу́ру й золотого ланцюга́ на свою шию, і буде панувати третім у царстві“.
8 Тоді поприхо́дили всі царськı́ мудрецı́, та не могли прочитати писа́ння й об’явити царе́ві його ро́зв’язку.
9 Тоді цар Валтаса́р сильно перестра́шився, а його ясність зміни́лася на ньому, і його вельмо́жі були безра́дні.
10 На слова́ царя та вельмо́ж його ввійшла до дому прийняття́ цариця. Цариця заговорила та й сказала: „Ца́рю, живи навіки! Нехай не страша́ть тебе думки́ твої, а ясність твоя нехай не міня́ється!
11 Є в твоєму царстві муж, що в ньому дух святих богı́в, а за днів твого батька в ньому знахо́дилась ясність і розум та мудрість, рівна мудрості богı́в. І цар Навуходоно́сор, твій батько, настановив його начальником чарівникı́в, заклиначı́в, халде́їв, віщунı́в, ба́тько твій цар,
12 бо в ньо́му, в Даниїлові, якому цар дав ім’я́ Валтаса́р, знахо́дився надмірний дух, і знання́ та розум розв’я́зувати сни, і висло́влювати за́гадки та розплу́тувати вузли́. Нехай буде покликаний тепер Даниїл, і нехай він оголосить ро́зв’язку!“
13 Того ча́су Даниїл був приве́дений перед царя. Цар заговорив та й сказав до Даниїла: „Чи ти той Даниїл, що з Юдиних синів вигна́ння, яких вивів цар, мій ба́тько, з Юдеї?
14 І чув я про тебе, що в тобі дух богı́в, і що в тобі знахо́диться ясність, і розум та надмı́рна мудрість.
15 А тепер були́ приве́дені перед мене мудрецı́, заклиначı́, щоб прочитали оце писа́ння, і розповіли́ мені його ро́зв’язку, та не могли вони ви́словити ро́зв’язки цієї речі.
16 А я чув про тебе, що ти можеш розв’я́зувати недовідо́ме, і розплу́тувати вузли́. Тож тепер, якщо можеш прочитати це писа́ння, і розповісти́ мені його ро́зв’язку, то зодя́гнеш пурпу́ру, а золотий ланцю́г — на твою шию, і ти бу́деш панувати третім у царстві“.
17 Тоді Даниїл відповів та й сказав перед царем: „Твої да́ри нехай бу́дуть тобі, а дару́нки свої давай іншим. Це писа́ння я прочитаю цареві, і розповім тобі його ро́зв’язку.
18 Ти, ца́рю, — Всевишній Бог дав твоєму ба́тькові Навуходоносорові царство, і ве́лич, і славу та пишноту́.
19 А через ве́лич, яку Він дав був йому, всі наро́ди, племе́на та язи́ки тремтı́ли та лякалися перед ним, бо кого він хотів — забивав, а кого хотів — лишав при житті, і кого хотів — підіймав, а кого хотів — пони́жував.
20 А коли загорди́лося його серце, а дух його ще більше запишнı́в, він був ски́нений з тро́ну свого царства, і його слава була взя́та від нього.
21 І він був ви́гнаний з-поміж лю́дських синів, і серце його було зрı́вняне зо звіри́ним, а пробува́ння його було з дикими ослами. Годували його травою, як волів, а небесною росою зро́шувалося його тіло, аж поки він не пізнав, що в людсько́му царстві панує Всевишній Бог, і Він ставить над ним того, кого хоче.
22 А ти, сину його́ Валтаса́ре, не смири́в свого серця, хоч усе це знав.
23 І ти піднісся понад Небесного Господа, і по́суд храму Його прине́сли перед тебе, а ти та вельмо́жі твої, жінки́ твої та нало́жниці твої пили́ з них вино, і ти хвалив богів срібних та золотих, мідяни́х, залізних, дерев’яних та камı́нних, що не бачать, і не чують та не знають, а Бога, що в руці Його душа твоя й що Його всі дороги твої, ти не прославля́в.
24 Того ча́су від Нього по́сланий за́рис руки, і написане оце писа́ння.
25 А оце писа́ння, що написане: Мене́, мене́, теке́л упарсı́н.*
26 Ось розв’язка цієї речі: „Мене́“ — порахував Бог царство твоє, і покінчи́в його.
27 „Теке́л“ — ти зва́жений на вазı́, і знайдений леге́ньким.*
28 „Пере́с“ — подı́лене царство твоє, і вı́ддане мı́дянам та пе́рсам“.
29 Тоді наказав Валтаса́р, і надягли́ на Даниїла пурпу́ру, а золотого ланцюга́ — на шию його, і розголоси́ли про нього, що він бу́де третім пануючим у царстві.
30 Тієї ж ночі був забитий Валтаса́р, цар халдейський.
Урятува́ння Даниїла з ле́в’ячої пащі
31 А мı́дянин Да́рій оде́ржав царство в віці шостидесяти́ й двох ро́ків.
