Даниїла 8:1—27
8 За третього року царюва́ння царя Валтаса́ра з’явилося мені, Даниїлові, видіння по то́му, що з’явилося мені перше.
2 І бачив я в видінні, — і сталося в моєму видінні, а я був у тверди́ні Шушані,* що в окрузі Еламі, і бачив я в видінні, ніби я був над потоком Ула́й.
3 І звів я очі свої та й побачив, аж ось один бара́н стоїть перед потоком, і в нього два ро́ги. А оби́два ці роги високі, і один вищий від другого, а той вищий виріс наостанку.
4 Я бачив барана́, що колов на за́хід, і на пı́вніч, і на пı́вдень, і жоден звір не міг стати проти нього, і не було ніко́го, хто б урятував від його руки. І він робив за своїм уподо́банням, і став величний.
5 І я придивлявся, аж ось козел з кіз* прихо́дить із за́ходу по поверхні всієї землі, і не дотикається до землі. А той козел мав подобу рога між своїми очима.
6 І прийшов він до того барана́, що мав ті два ро́ги, якого я бачив, що стояв перед потоком, і помча́в на нього в лютості своєї сили.
7 І я бачив його, що він добіг аж до барана́, і роз’яри́вся на нього, та й ударив того барана́, і зламав йому ті два ро́ги, а в барана́ не було сили стати проти нього. І той кинув його на землю, і потоптав його, і не було ніко́го, хто б ви́рятував барана́ від його руки.
8 А козел з кіз став аж надто великий. А коли він зміцни́вся, то був зла́маний той великий ріг, а замість нього виросли чотири подо́би рога на чотири вітри́ неба.
9 А з одно́го з них вийшов один мали́й ріг, і з мало́го став ду́же великий до пı́вдня, і до схо́ду, і до Пишно́ти.*
10 І він побільши́вся аж до вı́йська небесного, і скинув на землю декого з вı́йська, із зір, і потопта́в їх.
11 І він побільши́вся аж до Вождя́ того вı́йська, і від Нього була́ віднята стала жертва, і покинене місце святині Його.
12 І буде вı́ддане йому вı́йсько враз із щоденною службою через гріхи́, і він кине правду на землю, і зробить, і матиме у́спіх.
13 І почув я одно́го святого, що говорив. А інший святий сказав до того́, що говорив: „Аж до́ки це видіння про сталу жертву та про нищівни́й гріх, до́ки святиня й вı́йсько вı́ддані на топта́ння?“
14 І відказав він мені: „Аж до двох тисяч і трьох сотень вечорі-вранків, — тоді буде ви́знана очи́щеною святиня“.
15 І сталося, коли я, Даниїл, бачив те видіння, і шукав зна́чення його, ось став передо мною ніби муж.
16 І почув я поміж берегами Ула́ю лю́дський голос, що кликнув і сказав: „Гавриїле, виясни йому це видı́ння!“
17 І він прийшов туди, де я стояв, а коли він прийшов, я настра́шився й упав на обличчя своє. І сказав він мені: „Зрозумій, сину лю́дський, бо на час кінця це видіння!“
18 А коли він говорив зо мною, я зомлів, і припав своїм обличчям до землі, але він діткну́вся до мене, і поставив мене на моєму місці,
19 та й сказав: „Ось я об’являю тобі, що́ буде в кінцı́ гніву, бо на кінець призна́ченого ча́су це видіння.
20 Той баран, якого ти бачив, що мав ті два ро́ги, — це царі мı́дян та пе́рсів.
21 А козел, той волоха́тий, це цар Греції, а той великий ріг, що між очима його, це перший цар.
22 А той зла́маний ріг, і що стали на його місці чотири, — це чотири царства постануть із цього наро́ду, але вже не в його силі.
23 А в кінці їхнього царства, коли покінча́ть своє ті грішники, постане цар наха́бний та вправний у пı́дступах.
24 І зміцніє його сила, але не його власною силою, і дивно ви́нищить він, і буде мати у́спіх, і дı́ятиме. І винищить він сильних і наро́д святих.
25 А через свою мудрість буде мати у́спіх, ома́на буде в його руці, і він звели́читься в своє́му серці.* І в часі миру він понищить багатьо́х, і повстане на Влади́ку над владиками, але без руки буде зла́маний.
26 А видіння вечора та ра́нку, про яке було сказано, це правда, та ти сховай це видіння, бо воно відно́ситься на далекі часи́.
27 А я, Даниїл, знемігся й заслаб на кілька днів. І встав я, і робив царе́ву працю, і остовпı́в з того видіння, але ніхто того не завва́жив.“
