Еклезіястова 11:1—10
11 Хліб свій пускай по воді,бо по багатьох днях знов зна́йдеш його.
2 Давай частку на сім чи й на вісім,бо не знаєш, яке буде зло на землі.
3 Коли́ перепо́вняться хмари дощем,то виллють на землю його.
А коли дереви́на на пı́вдень впаде́ чи на пı́вніч,зали́шитьсяна місці, куди дереви́на впаде́.
4 Хто вважає на вітер, не буде той сı́яти,а хто споглядає на хмари, не буде той жати.
5 Як не вı́даєш ти, яка то путь вітру,як кості зроста́ють в утро́бі вагı́тної,
так не вı́даєш ти чину Бога, що робить усе.
6 Сій ра́нком насіння своє,та й під вечір хай не спочиває рука твоя,
не знаєш бо ти, котре ви́йде на краще тобі, —оце чи оте, чи обо́є одна́ково добрі.
7 І світло солодке,і добре оча́м сонце бачити,
8 і коли б люди́на жила́ й довгі роки́,хай за всіх їх вона тı́шиться,
і хай пам’ятає дні те́мряви,бо їх бу́де багато, —
усе, що надійде, марно́та!
9 Тı́шся, юначе, своїм молоде́цтвом,а серце твоє нехай буде веселе за днів молодо́щів твоїх!
І ходи ти доро́гами серця свого й видı́нням оче́й своїх,але знай, що за все це впрова́дить тебе Бог до су́ду!
10 Тому́ жени смуток від серця свого́,і віддаляй зле від тіла твого,
бо й дити́нство, і рання життє́ва зоря́ — то марно́та!