Еклезіястова 5:1—20
5 Пильнуй за ногою своєю, як до Божого дому йдеш,бо прийти, щоб послухати, —
це краще за жертву безглуздих,
бо не знають нічо́го вони,окрім чи́нення зла!
Не квапся своїми устами
2 Не квапся своїми уста́ми,і серце твоє нехай не поспішає
казати слова́ перед Божим лицем, —Бог бо на небі, а ти на землі,
тому́ то нехай нечисле́нними будуть слова́ твої!
3 Бо як сон наступає через велику роботу,так багато слів має і голос безглу́здого.
4 Коли зробиш обı́тницю Богові,то не зволікай її виповнити,
бо в Нього нема уподо́бання до нерозумних,а що́ ти обı́туєш, спо́вни!
5 Краще не дати обı́ту,ніж дати обіт — і не спо́внити!
6 Не давай своїм у́стам впроваджувати своє тіло у гріх,і не говори перед Анголом Божим: „Це помилка!“
Пощо Бог буде гнı́ватися на твій голос *,і діла́ твоїх рук буде нищити?
7 Бо марно́та в числе́нності снів,як і в мно́гості слів, але ти бійся Бога!
Багатство — то лихо болюче
8 Якщо ти побачиш у кра́ї якому ути́скування бідаря́та пору́шення права та правди,
не дивуйся тій речі,бо високий пильнує згори́ над високим,
а над ними Всевишній.
9 І пожи́ток землі є для всіх,бо поле й сам цар обробляє.
10 Хто срı́бло кохає, той не наси́титься сріблом,хто ж кохає багатство з прибу́тком,
це марно́та також!
11 Як маєток примно́жується,то мно́жаться й ті, що його поїдають,
і яка ко́ристь його власникові,як тільки, щоб бачили очі його?
12 Сон солодкий в трудя́щого,чи багато, чи мало він їсть,
а ситість багатого спати йому не дає.
13 Є лихо болюче, я бачив під сонцем його:багатство, яке береже́ться його власнико́ві на лихо йому, —
14 і гине багатство таке в нещасли́вім випа́дку,а ро́диться син — і немає нічого у нього в руці:
15 як він вийшов наги́й із утро́би матері своєї,так відхо́дить ізнов, як прийшов,
і нічо́го не винесе він з свого тру́ду,що можна б узяти своєю рукою!
16 І це те́ж зло болюче:так само, як він був прийшов, так відı́йде, —
і яка йому ко́ристь, що трудився на вітер?
17 А до того всі дні свої їв у темно́ті,і багато мав смутку, й хвороби та люті.
18 Оце, що я бачив, як добре та гарне:щоб їла люди́на й пила,
і щоб бачила добре в усьо́му своє́му трудı́,що під сонцем ним тру́диться
в час нечисле́нних тих днів свого віку,які Бог їй дав, —
бо це доля її!
19 Також кожна люди́на,що Бог дав їй багатство й маєтки,
і вла́ду їй дав спожива́ти із то́го,та брати свою частку та тішитися своїм тру́дом,
— то це Божий дару́нок!
20 Бо вона днів свого життя небагато на пам’яті матиме, —то Бог в її серце шле радість!
Примітки
^ Цебто на твоє слово.
