Еклезіястова 6:1—12
6 Є ще зло, що я бачив під сонцем,і багато його між людьми́:
2 Ось люди́на, що Бог їй багатство дає, і маєтки та славу,і недостатку ні в чо́му, чого́ зажадає,
не чує вона для своєї душі,але Бог не дав вла́ди їй те спожива́ти, —
бо чужа люди́на те поїсть:Це марно́та й неду́га тяжка́!
3 Якби сотню дітей наплоди́в чоловік,і прожи́в пречисле́нні літа́,
і дні віку його були довгі,але не наси́тилась добрим душа його,
а до того не мав би й належного по́хорону,то кажу́: недоно́скові краще від нього!
4 Бо в марно́ті прийшов він, і в те́мряву йде,і в те́мряві сховане буде іме́ння його, —
5 ані сонця не бачив він, ані пізнав:йому́ спокійніше від того!
6 А коли б він жив двı́чі по тисячі літ,та не бачив добра́, —
то хіба не до місця одно́го все йде?
7 Увесь труд люди́ни — для рота її,і пожада́ння її не випо́внюються.
8 Бо що більшого має мудрець, ніж безглуздий,що має убогий над те, що перед живими уміє ходити?
9 Краще бачити очима, аніж мандрува́ти жада́ннями, —і тако́ж це марно́та та ло́влення вітру...
10 Що було́, тому йме́ння його вже нада́не давно,і відо́ме, що він чоловік,
і він не може правува́тися з сильнішим від нього,
11 бо багато рече́й, що марно́ту примно́жують,
але яка ко́ристь від них для люди́ни?
12 Бо хто знає, що́ добре люди́ні в житті,за небагатьох днів марно́го життя її,
які пробуває вона, немов тінь?Та й що́ хто розкаже люди́ні,
що́ буде під сонцем по ній?