Еклезіястова 9:1—18
9 Ото ж бо все це я до серця свого взяв,
і бачило серце моє все оце,
що праведні й мудрі та їхні учи́нки — у Божій руці,так само любов чи нена́висть:
Люди́на не знає нічого, що є перед нею!
2 Однакове всім випадає:праведному і безбожному,
доброму й чистому та нечистому,і тому́, хто жертву прино́сить,
і тому, хто жертви не приносить,як доброму, так і грішникові,
тому, хто кляне́ться, як і тому, хто клятви боїться!
3 Оце зле у всім, що під сонцем тим дı́ється, —що одна́кове всім випада́є,
і серце лю́дських синів повне зла,і за життя їхнього безу́мство в їхньому серці,
а по то́му до мертвих відходять.
Краща собаці живому, ніж левові мертвому
4 Хто знахо́диться поміж живих, той має надію,бо краще собаці живому, ніж ле́вові ме́ртвому!
5 Бо знають живі, що помруть,а померлі нічо́го не знають,
і заплати немає вже їм, —бо забута і пам’ять про них,
6 і їхнє коха́ння, і їхня нена́висть,та за́здрощі їхні загинули вже,
і нема вже їм ча́стки навіки ні в чо́му,що під сонцем тим дı́ється!
Тож їж у веселися
7 Тож іди, їж із радістю хліб свій,та з серцем веселим вино своє пий,
коли Бог уподо́бав Собі твої вчинки!
8 Нехай кожного ча́су одежа твоя буде біла,і нехай на твоїй голові не бракує оли́ви!
9 Заживай життя з жінкою, яку ти кохаєш,по всı́ дні марно́ти твоєї,
що Бог дав для тебе під сонцем на всı́ дні марно́ти твоєї,—бо оце твоя доля в житті та в твоєму трудı́,
що під сонцем ним тру́дишся ти!
10 Все, що всилі чинити рука твоя, теє роби,бо немає в шео́лі, куди ти йде́ш,
ні роботи, ні ро́здуму,ані знання́, ані мудрости!
Життя наше залежне від ча́су й наго́ди
11 Зно́ву я бачив під сонцем,що біг не у ско́рих, і бій не в хоро́брих,
а хліб не в премудрих, і не в розумних багатство,ні ласка — у знавців, —
а від ча́су й наго́ди залежні вони!
12 Бо ча́су свого люди́на не знає,мов риби, поло́влені в па́губну сітку,
і мов пта́хи, захо́плені в сı́льце, —так хапа́ються лю́дські сини за час лиха,
коли воно на́гло спадає, на них!
Пого́рджується мудрість бідного
13 Також оцю мудрість я бачив під сонцем,і велика для мене здавалась вона:
14 Було мале місто, і було в ньому мало людей.І раз прийшов цар великий до нього, й його оточи́в,
і побудува́в проти нього велику обло́гу.
15 Але в ньому знайшлася люди́на убога, та мудра,і вона врятувала те місто своєю премудрістю, —
та пізніше ніхто не згадав про цю вбогу люди́ну!
16 І я говорив: Краща мудрість за силу;одна́ко пого́рджується мудрість бідного,
і не слухаються його слів!
17 Слова мудрих, почуті в споко́ї,кращі від крику володаря поміж безглу́здими.
18 Мудрість краща від зброї військо́вої,але один грішник погубить багато добра́.