Захарія 11:1—17
11 Ліва́не, відкрий свої двері,— і огонь пожере́ з твоїх ке́дрів!
2 Голоси, кипари́се, бо ке́др он упав,пограбо́вані пи́шні!
Голосіте, баша́нські дуби́,бо ліс неприступний звалився!
3 Чути голос виття́ пастухів, бо го́рдощі їхні пограбо́вані!Чути рик левчукı́в,бо йорда́нська краса́ попусто́шена.
4 Так говорить Господь, мій Бог:Паси ти отару, яка на зарı́з,
5 що ріжуть їх їхні купці — і не винні,а їхні продавці промовляють:
Благослове́нний Господь, що я збагатı́в!А їхні пастухи не помилують їх!
6 Бо Я не помилую більше вже ме́шканців цеї землі,промовляє Госпо́дь.
І ось передам Я люди́ну,одно́го одно́му до рук,
та до рук царя їхнього, —і землю вони потовчу́ть,
і Я з їхніх рук не врятую ніко́го!
Про два киї. Тридцять срібняків
7 І пас Я отару, яка на зарı́з тим, хто торгує отарою. І взяв Я Собі два киї, і одно́го назвав: „Милість“, а одного назвав: „Зго́да“, і пас Я отару.
8 І знищив Я трьох пастухів за один місяць. І Я втратив терпіння до них, бо душа їхня обри́дила Мене.
9 Тому́ Я сказав: Не па́стиму вас! Та вівця́, що має померти, нехай умре, а що має погу́блена бути — хай буде погу́блена, а позосталі хай тіло одна однієї з’їдять!
10 І Я взяв Свого кия „Милість“, і його поламав, щоб зламати Свого заповіта, якого Я склав був зо всіма́ наро́дами.
11 І він зла́маний був того дня, і пізнали покупцı́ отари, які на Мене вважають, що це слово Господнє.
12 І сказав Я до них: Якщо добре це в ваших оча́х, дайте платню́ Мою, а як ні, перестаньте! І вони Мою платню́ відва́жили — тридцять срібнякı́в.
13 І промовив до мене Господь: Кинь її ганчаре́ві, ту славну ціну́, що вони оціни́ли Мене! І Я взяв оті тридцять срібнякı́в, і те кинув до дому Господнього, до ганчаря́.
14 І зламав Я Свого кия другого, „Згоду“, щоб зламати брате́рство між Юдою та між Ізраїлем.
Негідні па́стирі
15 І промовив до мене Господь: Ще візьми собі знаря́ддя пастуха нерозумного.
16 Бо ось Я настановлю́ па́стиря на землі, — він загу́блених не відвı́дає, розпоро́шеного не буде шукати, і зла́маної не вилікує, стоячої не годува́тиме, а м’ясо ситої їстиме, і ра́тиці їхні поламає.
17 Горе негідному па́стиреві,який покида́є ота́ру!
Меч на раме́но його та в його́ праве око:конче всохне раме́но йому,
і конче стемнı́є його́ праве око!“
