Йова 10:1—22

10  Життя моє стало бридке́ для моєї душі...Нехай наріка́ння своє я на се́бе пущу́,нехай говорю́ я в гірко́ті своєї душі!  Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́!Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю?  Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́,що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх,а раду безбожних освı́тлюєш?  Хіба маєш Ти очі тілесні?Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну?  Хіба Твої дні — як дні лю́дські,чи лı́та Твої — як дні мужа,  що шукаєш провини моєїй вивı́дуєш гріх мій,  хоч вı́даєш Ти, що я не беззако́нник,та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки?  Твої руки створили мене і вчинили мене́,потім Ти обернувся — і гу́биш мене.  Пам’ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, —і в порох мене оберта́єш. 10  Чи не ллєш мене, мов молоко,і не згусти́в Ти мене, мов на сир? 11  Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш,і сплів Ти мене із костей та із жил. 12  Життя й милість пода́в Ти мені,а опіка Твоя стерегла мого духа. 13  А оце заховав Ти у серці Своє́му, —я знаю, що є воно в Тебе: 14  якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш,та з провини моєї мене не очи́щуєш. 15  Якщо я провиню́ся, то горе мені!А якщо я невинний, не смію підня́ти* свою голову,си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм! 16  А коли піднесе́ться вона,* то Ти ловиш мене, як той лев,і зно́ву предивно зо мною пово́дишся: 17  поно́влюєш свідків Своїх проти мене,помно́жуєш гнів Свій на мене, вı́йсько за вı́йськом на мене Ти шлеш. 18  І на́що з утро́би Ти вивів мене?Я був би помер, — і жоднı́сіньке око мене не побачило б, 19  як нібито не існував був би я,перейшов би з утроби до гро́бу. 20  Отож, дні мої нечисле́нні, —перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи, 21  поки я не піду́ — й не верну́ся! —до кра́ю темно́ти та смертної тіні, 22  до те́много кра́ю, як мо́рок,до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“.

Примітки

Цебто, коли мені прощено, пор. 1 М. 32:21.
Цебто, коли мені прощено, пор. 1 М. 32:21.