Йова 11:1—20
11 І заговорив наама́тянин Цофа́р та й сказав:
2 „Чи має зоста́тись без відповіді бе́зліч слів?І хіба язика́та люди́на невинною буде?
3 Чи мужі замо́вчать твої тереве́ні,й не бу́де кому засоро́мити тебе?
4 Ось гово́риш ти: „Чисте моє міркува́ння,і я чистий в оча́х Твоїх, Боже!“
5 О, коли б говорити став Бог,і відкрив Свої уста до те́бе,
6 і представив тобі таємни́ці премудрости,бо вони — як ті чу́да розду́мування!
І знай, — вимагає Бог менше від тебе,ніж провини твої того варті!
7 Чи ти Божу глибı́нь досліди́ш,чи знаєш ти аж до кінця Всемогу́тнього?
8 Вона вища від неба, — що зможеш зробити?І глибша вона за шео́л, — як пізна́єш її?
9 її міра — довша за землю,і ширша за море вона!
10 Якщо Він пере́йде й замкне́ щось, і згрома́дить, —то хто заборо́нить Йому?
11 Бо Він знає нікче́мності лю́дськіта бачить насилля, —
і Він не догля́не?
12 Тож люди́на порожня мудрішає,хоч народжується, як те дике осля́!
13 Якщо ти зміцни́ш своє серце,і свої ру́ки до Нього простя́гнеш, —
14 якщо є беззако́ння в руці твоїй, то прожени́ ти його,і кривда в наме́тах твоїх нехай не пробува́є, —
15 тож тоді ти підı́ймеш обличчя* невинне своє,і бу́деш міцни́й, і не будеш боятись!
16 Бо забудеш стражда́ння, —про них будеш зга́дувати, як про воду, яка пропливла́.
17 Від пı́вдня повстане життя,а те́мрява буде, як ра́нок.
18 І будеш ти певний, бо маєш надı́ю,і ви́копаєш собі яму та й будеш безпе́чно лежати, —
19 і будеш лежати, й ніхто не споло́шить,і багато-хто будуть підле́щуватися до обличчя твого́.
20 А очі безбожних мину́ться,і згине приту́лок у них,
а їхня надı́я — то сто́гін душі!“
Примітки
^ Підняти обличчя — бути оправданим, пор. 1 М. 32:21; Пс. 82:2.
