Йова 17:1—16
17 Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, —зоста́лись мені самі гроби!
2 Дійсно, насмı́шки зо мною,й моє око в розгı́рченні їхнім ночує.
3 Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам,—хто ж то той, що умову зо мною заб’є по рука́х?
4 Бо від розуміння закрив Ти їх серцетому не звели́чуєш їх.
5 Він призна́чує ближніх на по́діл,а очі синів його те́мніють,
6 Він поставив мене за прислı́в’я в наро́дів,і став я таким, на якого плюють.
7 З безтала́ння поте́мніло око моє,а всі члени мої — як та тінь...
8 Праведники остовпı́ють на це,і невинний встає на безбожного.
9 І праведний буде держа́тись дороги своєї,а хто чистору́кий — побı́льшиться в силі.
10 Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте,та я не зиахо́джу між вами розумного.
11 Мої дні проминули,порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
12 вони мені ніч оберта́ють надень, набли́жують світло при те́мряві!
13 Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу,як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же.
14 До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
15 Де ж тоді та надı́я моя?А надія моя, — хто побачить її?
16 До шео́лових за́сувів зı́йде вона,коли зı́йдемо ра́зом до по́роху“.
