Йова 27:1—23
27 І Йов далі вів мову свою та й казав:
2 „Як живий Бог, — відкинув Він право моє,і душу мою засмутив Всемогу́тній,
3 і як довго в мені ще душа моя,і дух Божий у нı́здрях моїх, —
4 неправди уста́ мої не говори́тимуть,а язик мій не скаже ома́ни!
5 Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих!Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —
6 за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́,моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —
7 нехай буде мій ворог — немов той безбожник,а хто повстає проти мене — як кривдник!
8 Яка ж бо надı́я лукавому, коли відірве́,коли вı́зьме Бог душу його?
9 Чи Бог ви́слухає його крик,коли при́йде на нього нещастя?
10 Чи буде втіша́тися він Всемогутнім?Буде кликати Бога за кожного ча́су?
11 Я вас буду навчати про Божую руку,*що є у Всемогутнього — я не сховаю, —
12 таж самі ви це бачили всі,то чого ж нісенı́тниці пле́щете?
13 Така доля люди́ни безбожної,це спа́дщина насильників,
що отри́мають від Всемогутнього:
14 Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча,а наща́дки його не наси́тяться хлібом!
15 Позосталих по нім морови́ця сховає,і вдовиці його не заплачуть...
16 Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху,і наготу́є одежі, як глини,
17 то він наготу́є, а праведний вдягне,а срı́бло невинний поділить.
18 Він будує свій дім, як та міль,й як той сторож, що ставить собі куреня́,
19 він лягає багатим, та більше не зробить того:свої очі відкриє — й немає його.
20 Страхı́ття дося́гнуть його, мов вода,вночі буря укра́де його,
21 східній вітер його понесе́ — і мине́ться,і бурею схо́пить його з його місця...
22 Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться,і від руки Його мусить той спішно втікати!
23 Своїми доло́нями спле́сне над ним,і сви́сне над ним з свого місця.
Примітки
^ Рука — сила, могутність.
