Йова 31:1—40
31 Умову я склав був з очима своїми,то як буду дивитись на дı́вчину?
2 І зве́рху яка доля від Бога,чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?
3 Хіба не заги́біль для кри́вдника,і хіба не нещастя злочи́нцям?
4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої,і не лічить усі мої кро́ки?
5 Якщо я ходив у марно́ті,і на оману спішила нога моя, —
6 то нехай на вазı́ справедливости зва́жить мене, —і невинність мою Бог пізнає!
7 Якщо збо́чує крок мій з дороги,і за очима моїми пішло моє серце,
і до рук моїх не́чисть приліпла, —
8 то нехай сію я, а їсть інший,а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корı́нням!
9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої,і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,
10 то хай ме́ле для іншого жінка моя,і над нею нехай нахиля́ються інші!
11 Бо гидо́та оце,й це провина підсу́дна,
12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну,і ви́рве з корı́нням увесь урожай мій!
13 Якщо я поне́хтував правом свойого рабачи своєї невı́льниці в їх супере́чці зо мною,
14 то що я зроблю́, як підı́йметься Бог?А коли Він пригля́неться, що́ Йому відповı́м?
15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його,і Один утвори́в нас в утро́бі?
16 Чи бажа́ння убогих я стримував,а очі вдовицям засму́чував?
17 Чи я сам поїдав свій шмато́к,і з нього не їв сирота́?
18 Таж від днів молоде́чих моїхвироста́в він у мене, як в батька,і від утро́би матері моєї я прова́див його!
19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі,і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —
20 чи ж не благословляли мене його сте́гна,і ру́ном овечок моїх він не грівся?
21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою,коли бачив у брамі собі допомогу, —
22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча,а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!
23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога,а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.
24 Чи я золото клав за надı́ю собі,чи до щирого золота я говорив: „Ти, безпеко моя“?
25 Чи тı́шився я, що велике багатство моє,й що рука моя стільки надбала?
26 Коли бачив я сонце, як сяє воно,а місяць велично пливе́,
27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє,і цілу́нки рукою я їм посилав, —
28 це так само провина підсу́дна була б,бо відрікся б я Бога Всевишнього!
29 Чи я тı́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника,чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?
30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебı́ння свого,щоб прокля́ттям жадати душі його.
31 Хіба люди наме́ту мого не казали:„Хто покаже такого, хто з м’яса його не наси́тився?“
32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, —я двері свої відчиняв подоро́жньому.
33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на,щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?
34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу,і сором від ро́дів жахав би мене,
я мовчав би, й з дверей не вихо́див.
35 О, якби мене вислухав хто!Оце пı́дпис моєї руки:
Нехай Всемогу́тній мені відповість,а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.
36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі,не обви́нувся б ним, як вінка́ми?
37 Число кро́ків своїх я представлю йому;мов до кня́зя, наближусь до нього.
38 Якщо проти мене голо́сить земля моя,й її бо́розни плачуть із нею,
39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її,а її власника́ я стогна́ти примушував, —
40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен,а замість ячме́ню — кукı́ль!“
Слова Йова скінчи́лися.
