Йова 33:1—33
33 Але слухай но, Йо́ве, промови мої,і візьми́ до ушей всі слова́ мої.
2 Ось я уста свої відкрива́ю,в моїх устах говорить язик мій.
3 Простота́ мого серця — слова́ мої,і ви́словлять ясно знання́ мої уста.
4 Дух Божий мене учинив,й оживляє мене Всемогутнього по́дих.
5 Якщо можеш, то дай мені відповідь,ви́шикуйсь передо мною, поста́вся!
6 Тож Божий і я, як і ти, —з глини ви́тиснений теж і я!
7 Ото страх мій тебе не настра́шить,і не буде тяжко́ю рука моя на тобі.
8 Отож, говорив до моїх ушей ти,і я чув голос слів:
9 „Чистий я, без гріха, я невинний,і немає провини в мені!
10 Оце Сам Він причини на мене знахо́дить, уважає мене Собі ворогом.
11 У кайда́ни закув мої но́ги,усі стежки́ мої Він стереже“.
12 Ось у цьому ти не справедливий!Відповім я тобі, бо більший же Бог за люди́ну!
13 Чого Ти із Ним спереча́єшся,що про всі Свої справи Він відповіді не дає?
14 Бо Бог промовляє і раз, і два ра́зи,та люди́на не бачить того́:
15 у сні, у видı́нні нічно́му,коли міцний сой на людей напада́є,
в дрімо́тах на ложі, —
16 тоді відкриває Він ухо людей,і настра́шує їх осторо́гою,
17 щоб відве́сти люди́ну від чину її́,і Він гордість від мужа ховає,
18 щоб від гро́бу повстримати душу його́,а живая* його щоб не впала на ра́тище.
19 І карається хворістю він на посте́лі своїй,а в костя́х його сва́рка міцна́.
20 І жива* його бри́диться хлібом,а душа його — стравою влю́бленою.
21 Гине тіло його, аж не видно його,і вистають його кості, що пе́рше не видні були́.
22 І до гро́бу душа його збли́жується,а живая* його — до померлих іде.
23 Якщо ж Ангол-засту́пник при нім,один з тисячі,щоб предста́вити люди́ні її правоту,
24 то Він буде йому милосердний та й скаже:„Звільни ти його, щоб до гро́бу не йшов він, —
Я ви́куп знайшов“.
25 Тоді відмоло́диться тіло його,пове́рне до днів його ю́ности.
26 Він благатиме Бога, й його Собі Він уподо́бає,і обличчя його буде бачити з окликом радости,
і чоловікові верне його справедливість.
27 Він диви́тиметься на людей й говоритиме:„Я грішив був і правду кривив,
та мені не відплачено.
28 Він викупив душу мою, щоб до гро́бу не йшла,і буде бачити світло живая* моя“.
29 Бог робить це вседвı́чі-три́чі з люди́ною,
30 щоб душу її відвернути від гро́бу,щоб він був освітлений світлом живих.
31 Уважай, Йове, слухай мене,мовчи, а я промовля́тиму!
32 Коли маєш слова́, то дай мені відповідь,говори, бо бажаю твого оправда́ння.
33 Якщо ні — ти послухай мене;помовчи, й я навчу́ тебе мудрости!“
