Йова 4:1—21
4 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 „Коли спро́бувать слово до те́бе, —чи мука не бу́де ще більша?Та хто стри́мати зможе слова́?
3 Таж ти́ багатьо́х був навчав,а ру́ки осла́блі зміцняв,
4 того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої,а коліна тремткı́ ти зміцняв!
5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився,тебе досягло́ воно — і ти налякався.
6 Хіба не була́ богобійність твоя за надı́ю твою,за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?
7 Пригада́й но, чи гинув невинний,і де праведні ви́гублені?
8 Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння,та сı́яли кривду, то й жали її:
9 вони гинуть від по́диху Божого,ı́ від духу гнівно́го Його погибають!
10 Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає,і левчука́м вилуща́ються зуби.
11 Гине лев, як немає здоби́чі,і левеня́та леви́ці втікають.
Мізерні ми ме́шканці глиняних хат
12 І закрада́ється слово до мене,і моє ухо почуло ось де́що від нього.
13 У розду́муваннях над нічни́ми видı́ннями,коли́ міцний сон обіймає людей,
14 спіткав мене жах та тремтı́ння,і багато косте́й моїх він струсону́в, —
15 і дух перейшов по обличчі моїм,стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.
16 Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, —образ навпро́ти очей моїх був,
і тихий голос почув я:
17 „Хіба́ праведнı́ша люди́на за Бога,хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?
18 Таж рабам Своїм Він не йме віри,і накладає вину й на Своїх Анголı́в!
19 Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат,що в по́росі їхня основа? —
Як міль, вион будуть розча́влені!
20 Вони то́вчені зра́нку до вечора, —і без по́мочі гинуть наза́вжди.
21 Слава їхня мина́ється з ними, —вони помирають не в мудрості!
