Йова 41:1—34
41 Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м,і йому язика стягнеш шну́ром?
2 Чи очерети́ну вкладеш йому в нı́здря,чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
3 Чи він бу́де багато благати тебе,чи бу́де тобі говорити лагı́дне?
4 Чи складе він умову з тобою,і ти вı́зьмеш його за раба собі вічного?
5 Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом,і прив’яжеш його для дівча́ток своїх?
6 Чи ним спільники́ торгува́тимуть,чи поділять його між купців-ханане́їв?
7 Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його,а остро́гою ри́б’ячою — його го́лову?
8 Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, —і більше того не чини!
9 Тож надı́я твоя неправдива, —на сам ви́гляд його упаде́ш.
10 Нема смільчака́, щоб його він збудив, —а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
11 Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде цı́лий?Що під небом усім — це Моє!
12 Не буду мовчати про чле́ни його,про стан його сили й красу́ його складу.
13 Хто відкриє пове́рхню одежі його?Хто підı́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
14 Двері обличчя* його хто відчи́нить?Навко́ло зубів його жах!
15 Його спи́на — канали щитів,поє́днання їх — крем’яна́я печать.
16 Одне до одно́го дохо́дить,а вітер між ними не про́йде.
17 Одне до одно́го притве́рджені,сполучені, і не віддı́ляться.
18 Його чха́ння засвічує світло,а очі його — як повı́ки зорı́ світово́ї!
19 Бу́хає по́лум’я з па́щі його,вириваються ı́скри огне́нні!
20 Із нı́здер його валить дим,немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
21 Його по́дих розпалює ву́гіль,і бу́хає по́лум’я з па́щі його.
22 Сила ночує* на шиї його,а страх перед ним утікає.
23 М’ясо нутра́ його міцно тримається, —воно в ньому тверде́, не хитається.
24 Його серце, мов з каменя вилите,і тверде́, як те долішнє жо́рно!
25 Як підво́диться він, перелякуються силачı́,та й ховаються з жа́ху.
26 Той меч, що дося́гне його, не встої́ть,ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
27 За солому залізо вважає,а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
28 Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його,камı́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
29 Булаву́ уважає він за соломи́нку,і сміється із по́свисту ра́тища.
30 Під ним гостре чере́п’я, —лягає на го́стре, немов у болото.
31 Чинить він, що кипить глибочı́нь, мов горня́,і обе́ртає море в окрı́п.
32 Стежка світить за ним,а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
33 Немає подоби йому на землі,він безстрашним створений,
34 він бачить усе, що висо́ке,він цар над усім пишним звı́р’ям!“
