Йова 42:1—17
42 А Йов відповів Господе́ві й сказав:
2 „Я знаю, що можеш Ти все,і не спиня́ється за́дум у Тебе!
3 Хто́ ж то такий, що ховає пора́ду немудру?Тому я говорив, але не розумів.
Це чудніше від мене, й не знаю його:
4 „Слухай же ти, а Я буду казати,запитаю тебе, — ти ж Мені поясни́“.
5 Тільки по́слухом уха я чув був про Тебе,а тепер моє око ось бачить Тебе.
6 Тому́ я зрікаюсь гово́реного,і каюсь у по́росі й по́пелі!“
Бог виправдує Йова
7 І сталося по то́му, як Госпо́дь промовив ці слова́ до Йова, сказав Господь теманянину Еліфазові: „Запалився Мій гнів на тебе та на двох твоїх при́ятелів, бо ви не говорили слу́шного про Мене, як раб Мій Йов.
8 А тепер візьміть собі сім бичків та сім баранı́в, і йдіть до Мого раба Йова, і принесе́те цілопа́лення за себе, а Мій раб Йов помо́литься за вас, бо тільки з ним Я буду рахува́тися, щоб не вчинити вам злої речі, — бо ви не говорили слу́шного про Мене, як раб Мій Йов“.
9 І пішли теманянин Еліфа́з, і шух’янин Білда́д, та нааматянин Цофа́р, і зробили, як говорив їм Госпо́дь. І споглянув Господь на Йова.
10 І Господь приверну́в Йова до першого ста́ну, коли він помолився за своїх при́ятелів. І помно́жив Господь усе, що Йов мав, удвоє.
11 І поприхо́дили до нього всі брати його, і всі се́стри його та всі попере́дні знайо́мі його, і їли з ним хліб у його домі. І вони головою хита́ли над ним, та потішали його за все зле, що Господь був спрова́див на нього. І дали вони йому кожен по одній кеси́ті, і кожен по одній золотій обручці.
12 А Господь поблагослови́в останок днів Йова більше від поча́тку його, і було́ в нього чотирна́дцять тисяч дрібно́ї худоби, і шість тисяч верблю́дів, тисяча пар худоби великої та тисяча ослиць.
13 І було́ в нього се́меро синів та три дочки́.
14 І назвав він ім’я́ першій: Єміма, і ім’я́ другій: Кеція, а ім’я́ третій: Керен-Гаппух.
15 І таких вродли́вих жінок, як Йовові до́чки, не знайшлося по всій землі. І дав їм їх батько спа́дщину поміж їхніми братами.
16 А Йов жив по то́му сотню й сорок років, і побачив синів своїх та синів синів своїх, чотири поколı́нні.
17 І впоко́ївся Йов старим та насиченим днями.
