Йова 9:1—35
9 А Йов відповів та й сказав:
2 Справді пізнав я, що так.Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, —Він відповіді їй не дасть
ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
4 Він мудрого серця й могутньої сили;хто був проти Нього упертий — і цı́лим зостався?
5 Він го́ри зриває, й не знають вони,що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
6 Він землю трясе́ з її місця,і стовпи́ її тру́сяться.
7 Він сонцеві скаже, — й не сходить воно,і Він запеча́тує зо́рі.
8 Розтягує небо Він Сам,і хо́дить по мо́рських висо́тах,
9 Він Во́за створив, Оріо́ната Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
10 Він чинить велике та недосліди́ме,предивне, якому немає числа!
11 Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу,і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
12 Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його,хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
13 Бог гніву Свойого не спи́нить,під Ним гнуться Рага́вові* помічники́, —
14 що ж тоді відповı́м я Йому́?Які я слова́ підберу́ проти Нього,
15 я, який коли б був справедли́вий,то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
16 Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, —не повірю, що вчув би мій голос,
17 Він, що бурею може розте́рти менета помно́жити рани мої безневи́нно.
18 Не дає Він мені й зве́сти духа мого,бо мене насича́є гірко́тою.
19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній,коли ж ходить про суд, — хто посвı́дчить мені?
20 Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста,якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
21 Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю,і не ра́дий життям своїм я.
22 Це одне, а тому́ я кажу́:невинного як і лукавого Він вигубля́є.
23 Якщо нагло бич смерть заподı́ює, —Він з про́би невинних сміється.
24 У ру́ку безбожного да́на земля,та Він лиця су́ддів її закриває.
Як не Він, тоді хто?
25 А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д,повтікали, не бачили доброго,
26 промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні,мов орел, що несеться на здо́бич.
27 Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння,хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
28 то боюся всіх сму́тків своїх,і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
29 Все одно буду я́ винува́тий,то на́що надармо я мучитися бу́ду?
30 Коли б я умився снігово́ю водою,і почи́стив би лу́гом долоні* свої,
31 то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене,і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
32 Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам,і не пı́демо ра́зом на суд,
33 поміж нами нема посере́дника,що поклав би на нас на обо́х свою руку.
34 Нехай забере Він від мене Свойого бича́,Його ж страх хай мене не жахає,
35 тоді буду казати, й не буду боятись Його,бо я не такий сам з собою!
