Левит 27:1—34
27 І Госпо́дь промовляв до Мойсея, говорячи:
2 „Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажеш їм: Коли хто складає обı́тницю Богові за твоєю оцı́нкою душ для Господа,
3 то буде твоя оцı́нка: чоловіка від віку двадцяти́ літ і аж до віку шости́десяти літ, — і буде твоя оцı́нка п’ятдеся́т ше́клів срібла на міру ше́клем святині;
4 а якщо жінка вона, то буде твоя оцı́нка тридцять шеклів.
5 А якщо від віку п’яти літ і до віку двадцяти літ, то буде твоя оцı́нка: чоловіка — двадцять шеклів, а для жінки — десять шеклів.
6 А якщо від віку місяця й аж до віку п’яти літ, то буде твоя оцı́нка: чоловіка — п’ять шеклів срібла, а для жінки твоя оцінка — три шеклі срібла.
7 А якщо від віку шостидесяти літ і вище: якщо чоловік, то буде твоя оцı́нка п’ятна́дцять шеклів, а для жінки — десять шеклів.
8 А якщо він обіднілий проти твоєї оцінки, то поставить його перед священиком, і священик оціну́є його, — за тим, що спроможна рука того, хто обіцяв, оціну́є його священик.
9 А якщо буде худоба, що з неї прино́сять жертву для Господа, — усе, що дається із неї для Господа, буде святощами.
10 Не вільно обміняти її, ані заступити її, добру — злою, або злу — доброю; а якщо справді заступить худобу худобою, то буде вона та засту́пство її — буде святощами.
11 А якщо та всяка худоба нечиста, що з неї не приносять жертов для Господа, то він поставить ту худобу перед священиком,
12 і священик оціну́є її чи то добре, чи недобре. Як оціну́є священик, так нехай буде.
13 А якщо він справді викупить її, то додасть п’яту частину її над оцı́нку твою́.
14 А коли хто посвятить дім свій на святість для Господа, то священик оціну́є його чи то добре, чи недобре. Як оціну́є його священик, так стане.
15 А якщо той, хто посвячує, викупить свого дома, то додасть п’яту частину срібла твоєї оцінки над нього, — і буде його.
16 А якщо хтось посвятить Господе́ві з поля своєї посілости, то буде оцı́нка твоя посівом його, — по́сів хомера ячме́ню за п’ятдеся́т шеклів срібла.
17 Якщо він посвятить своє поле від ювілейного року, то воно стане за оцı́нкою твоєю.
18 А якщо посвятить поле своє по ювілеї, то священик облічить йому те срібло за роками, позосталими до ювілейного року, і те буде відняте від оцı́нки твоєї.
19 А якщо справді викупить те поле той, хто посвячує його, то додасть п’яту частину срібла оцı́нки над нього, — і стане воно його.
20 А якщо він не викупить поля того, і якщо він продасть те поле кому іншому, то вже не буде воно ви́куплене.
21 І буде те поле, коли воно вийде в ювілеї, святість для Господа, як поле закля́ття, — для священика буде посілість ним.
22 А якщо він посвятить Господе́ві поле купı́влі своєї, що не з поля посілости його,
23 то священик облічить йому суму твоєї оцінки аж до ювілейного року, і дасть твою оцінку того дня, як святість для Господа.
24 В ювілейному році ве́рнеться те поле до того, від кого купив його, що його посілість тієї землі.
25 А вся оцı́нка твоя буде ше́клем святині, — двадцять ґер буде ше́кель.
26 Тільки перворı́дного в худобі, що визнане, як перворı́дне для Господа, ніхто не посвятить його, — чи то віл, чи то овечка, — Господе́ві воно!
27 А якщо в худобі нечистій, то викупить за твоєю оцінкою, і додасть п’яту частину над нього. А якщо не буде ви́куплене, то буде про́дане за оцı́нкою твоєю.
Закля́ття (хе́рем)
28 Тільки ко́жне закля́ття, що люди́на заклене́ Господе́ві зо всього, що його, — від люди́ни, і худоби, і від поля його посілости, не буде про́дане й не буде ви́куплене, — воно найсвятіше для Господа.
29 Ко́жне закля́ття, що буде оголошене за закляття з-посеред людей, не буде ви́куплене, — буде конче забите.
Десятина для Господа
30 А всяка десятина з землі, з насіння землі, з пло́ду дерева, — Господе́ві воно, святощі для Господа!
31 А якщо дійсно викупить хтось свою десятину, — той додасть п’яту частину її над неї.
32 А всяка десятина худоби великої та худоби дрібної, усе, що пере́йде під палицею, — десяте буде святість для Господа.
33 Не буде перебирати між добрим та злим, і не замінить його. А якщо справді заступить його, то буде воно та засту́пство його, — буде святість, не буде ви́куплене“.
34 Оце за́повіді, що Господь наказав Мойсеєві для Ізраїлевих синів на Сіна́йській горі.
