Марка 10:1—52

10  І, вийшовши звідти, Він приходить у землю Юдейську, на той бік Йорда́ну. І знову зібралися ю́рби до Нього, і знов Він навчав їх, звича́єм Своїм.  І підійшли фарисеї й спитали, Його випробо́вуючи: „Чи дозволено чоловı́кові дружи́ну свою відпустити?“  А Він відповів і сказав їм: „Що Мойсей заповів вам?“  Вони ж відказали: „Мойсей заповів написати листа розводо́вого, та й відпустити“.  Ісус же промовив до них: „То за ваше жорстокосе́рдя він вам написав оцю заповідь.  Бог же з поча́тку творіння „створив чоловіком і жінкою їх.  Покине тому́ чоловік свого ба́тька та матір,  і стануть обо́є вони одним тілом“, — тим то немає вже двох, але́ одне тіло.  Тож, що Бог спарува́в, — люди́на нехай не розлу́чує!“ 10  А вдома про це учні знов запитали Його. 11  І Він їм відказав: „Хто дружи́ну відпустить свою, та й одру́житься з іншою, той чинить пере́люб із нею. 12  І коли дружи́на покине свого чоловіка, і вийде заміж за іншого, то чинить пере́люб вона“. Ісус благословляє діток 13  Тоді поприно́сили дı́ток до Нього, щоб Він доторкнувся до них, учні ж їм докоря́ли. 14  А коли спостеріг це Ісус, то обу́рився, та й промовив до них: „Пустіть дı́ток до Ме́не прихо́дити, і не бороніть їм, — бо таких Царство Боже! 15  Попра́вді кажу вам: Хто Божого Царства не при́йме, немов те дитя, той у нього не ввı́йде“. 16  І Він їх пригорну́в, і поблагословив, на них руки поклавши. Ісус і багатий юнак 17  І коли вирушав Він у путь, то швидко набли́зивсь один, упав перед Ним на коліна, і спитався Його: „Учителю Добрий,* — що робити мені, щоб вічне життя вспадкува́ти?“ 18  Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого. 19  Знаєш заповіді: „Не вбивай, не чини пере́любу, не кради́, не свідкуй неправдиво“, не кривди́, „шануй свого ба́тька та матір“. 20  А він відказав Йому: „Учителю, — це все виконав я ще зма́лку“. 21  Ісус же поглянув на нього з любов’ю, і промовив йому: „Одно́го бракує тобі: іди, розпро́дай, що маєш, та вбогим роздай, — і матимеш скарб ти на небі! Потому приходь та й іди вслід за Мною, узявши хреста“. 22  А він засмутився тим словом, і пішов, зажурившись, — бо великі маєтки він мав! 23  І поглянув довко́ла Ісус, та й сказав Своїм учням: „Як тяжко отим, хто має бага́тство, увійти в Царство Боже!“ 24  І учні жахнулись від слів Його. А Ісус знов у відповідь каже до них: „Мої діти, як тяжко отим, хто надı́ю кладе на багатство, увійти в Царство Боже! 25  Верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!“ 26  А вони здивувалися дуже, і казали один до одно́го: „Хто ж тоді може спастися?“ 27  Ісус же поглянув на них і промовив: „Неможливе це лю́дям, а не Богові. Бо „для Бога можливе все!“ Нагорода апо́столам 28  А Петро став казати Йому: „От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідо́м“. 29  Ісус відказав: „Поправді кажу вам: Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сесте́р, або матір, чи ба́тька, або діти, чи поля́ ради Мене та ради Єва́нгелії, 30  і не одержав би в сто раз більше тепер, цього ча́су, серед переслідувань, — домів, і братів, і сесте́р, і матерı́в, і дітей, і піль, а в віці насту́пному — вічне життя. 31  І багато-хто з перших стануть останніми, а останні — першими“. Ісус утретє провіщає Свою смерть та воскресіння 32  Були ж у дорозі вони, простуючи в Єрусали́м. А Ісус ішов попе́реду них, — аж дуже вони дивувались, а ті, що йшли вслід за Ним, боялись. І, взявши знов Дванадцятьо́х, почав їм розповідати, що́ з Ним статися має: 33  „Оце в Єрусали́м ми йдемо́, і первосвященикам і книжникам ви́даний буде Син Лю́дський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть, 34  і насміхатися бу́дуть із Нього, і бу́дуть плювати на Нього, і будуть Його бичува́ти, і вб’ють, — але третього дня Він воскресне!“ Проха́ння Зеведеєвих синів 35  І підхо́дять до Нього Яків та Іван, сини Зеведе́єві, та й кажуть Йому: „Учителю, — ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що бу́демо просити Тебе“. 36  А Він їх поспитав: „Чого ж хочете, щоб Я вам зробив?“ 37  Вони ж відказали Йому: „Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи право́руч від Тебе один, і ліво́руч один“! 38  А Ісус відказав їм: „Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу*, що Я її п’ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся?“ 39  Вони відказали Йому: „Можемо“. А Ісус їм сказав: „Чашу, що Я її п’ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся. 40  А сидіти право́руч Мене та ліво́руч — не Моє це давати, а кому угото́вано“. 41  Як почули ж це Де́сятеро, то обурились на Якова та на Івана. Хто хоче бути першим, нехай буде він вам за раба 42  А Ісус їх покликав, і промовив до них: „Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть. 43  Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, — нехай буде він вам за слугу. 44  А хто з вас бути першим бажає, — нехай буде всім за раба. 45  Бо Син Лю́дський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох“. Уздоровлення сліпого 46  І приходять вони в Єрихо́н. А коли з Єрихо́ну вихо́див Він ра́зом із Своїми у́чнями й з бе́зліччю люду, сидів і просив при дорозі сліпий Вартиме́й, син Тиме́їв.* 47  І, прочувши, що то Ісус Назаряни́н, почав кликати та говорити: „Сину Давидів, Ісусе, — змилуйся надо мною!“ 48  І сварились на нього багато-хто, щоб мовча́в, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“ 49  І спинився Ісус та й сказав: „Покличте його!“ І кличуть сліпого та й кажуть йому: „Будь бадьо́рий, устань, — Він кличе тебе“. 50  А той скинув плаща свого, і скочив із місця, — і прибіг до Ісуса. 51  А Ісус відповів і сказав йому: „Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“ Сліпий же Йому відказав: „Учителю, — нехай я прозрю́!“ 52  Ісус же до нього промовив: „Іди, — твоя віра спасла тебе!“ І той зараз прозрı́в, і пішов за Ісусом дорогою.

Примітки

Грецьке άγαθός — добрий у всьому і всім, найвищий ступінь добрости.
Чаша — це доля.
„Вартимей“ у перекладі визначає „син Тимея“.