Марка 11:1—33
11 І коли вони набли́зились до Єрусалиму, до Вітфагı́ї й Віфа́нії, на Оливній горі, тоді Він посилає двох учнів Своїх,
2 і каже до них: „Ідіть у село, яке перед вами, і, входячи в нього, ви зна́йдете зараз прив’язане осля́, що на нього ніхто ще з людей не сідав. Відв’яжіть його, і приведіть.
3 Коли ж скаже хто вам: „Що́ це ви робите?“ відкажіть: „Господь потребу́є його, — і відı́шле його сюди зараз“.
4 І вони відійшли, і знайшли те осля, що прив’я́зане коло воріт ізнадво́ру було при дорозі, — і відв’язали його.
5 А деякі з тих, що стояли там, сказали до них: „Що́ ви робите? По́що осля ви відв’я́зуєте?“
6 Вони ж їм відказали, як звелів їм Ісус, — і відпущено їх.
7 І вони привели́ до Ісуса осля́, і поклали на нього плащі свої, а Він сів на нього.
8 Багато ж наро́ду стелили одежу свою по дорозі, а інші стелили дорогою зе́лень, натя́ту в полях.
9 А ті, що йшли перед Ним і поза́ду, викрикували:
„Оса́нна!Благослове́нний, хто йде у Господнє Ім’я́!
10 Благословенне Царство, що надходить, Отця нашого Давида!Оса́нна на висоті!“
11 Потому ввійшов Він до Єрусалиму, і в храм. А оглянувши все, як година вже пізня була, Він пішов у Віфа́нію з Дванадцятьма́.
Неплідне фіґове дерево
12 А назавтра, коли вони вийшли з Віфа́нії, Він зголоднı́в.
13 І, побачивши зда́лека фіґове дерево, вкрите листями, Він підійшов, чи не зна́йде на ньому чого́. І, прийшовши до нього, не знайшов нічого, крім листя само́го, — не пора бо на фіґи була́.
14 І озвався Ісус і промовив до нього: „Щоб більше ніхто твого пло́ду не з’їв аж повіки!“ А учні Його все те чули.
Очищення храму
15 І прийшли вони в Єрусалим. А як Він у храм увійшов, то став виганяти продавців і покупців у храмі, і попереверта́в столи грошомı́нам та осло́ни — продавцям голубів.
16 І Він не дозволяв, щоб хто річ яку носив через храм.
17 І Він їх навчав і казав їм: „Хіба не написано: „Дім Мій — бу́де домом молитви в наро́дів усіх“, ви ж із нього зробили „печеру розбійників!“
18 І почули це первосвященики й книжники, і шукали, як Його погубити, бо боялись Його, — увесь бо наро́д дивувався науці Його.
19 А як пізно ставало, вони поза місто вихо́дили.
Коли молитва буде вислухана
20 А прохо́дячи вранці, побачили фіґове дерево, усохле від кореня.
21 І, згадавши, Петро гово́рить Йому: „Учителю, глянь — фіґове дерево, що прокляв Ти, усохло!“
22 А Ісус їм у відповідь каже: „Майте віру Божу!
23 Поправді кажу вам: Як хто скаже горі цій: „Порушся та й кинься до моря“, і не матиме сумніву в серці своїм, але матиме віру, що станеться так, як гово́рить, — то буде йому!
24 Через це говорю вам: Усе, чого ви в молитві попро́сите, вірте, що одержите, і спо́вниться вам.
25 І коли стоїте́ на молитві, то прощайте, як маєте що проти кого, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам про́гріхи ваші.
26 Коли ж не прощаєте ви, то й Отець ваш Небесний не простить вам про́гріхів ваших“.
Якою вла́дою чинить Ісус
27 І зно́ву прийшли вони в Єрусалим. Коли ж Він у храмі ходив, поприхо́дили первосвященики й книжники, і старши́ни до Нього,
28 і сказали Йому: „Якою Ти вла́дою все оце чиниш? І хто Тобі вла́ду цю дав, щоб Ти це робив?
29 А Ісус відказав їм: „Запитаю й Я вас одне слово, і відповідайте Мені, то й Я відкажу́ вам, якою Я вла́дою це все чиню́.
30 Іванове хрищення з неба було, чи від людей? Відповідайте Мені!“
31 Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: „Із неба“, відкаже: „Чого ж ви йому не повірили?“
32 А як скажемо: „Від людей“, — то боялись наро́ду, бо всі вважали, що Іван був поправді пророк.
33 І сказали Ісусові в відповідь: „Не знаємо“. А Ісус їм відказує: „То й Я не скажу́ вам, якою Я вла́дою це все чиню́“.
