Марка 15:1—47
15 А первосвященики з ста́ршими й книжниками, та ввесь синедріо́н, зараз уранці, нараду вчинивши, зв’язали Ісуса, повели́ та й Пилатові видали.
2 А Пила́т запитався Його: „Чи Ти Цар Юдейський?“ А Він йому в відповідь каже: „Сам ти кажеш“.
3 А первосвященики мı́цно Його винува́тили.
4 Тоді Пилат зно́ву Його запитав і сказав: „Ти нічого не відповідаєш? Дивись, — як багато проти Тебе свідку́ють!“
5 А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.
6 На свято ж він їм відпускав був одно́го із в’я́знів, котро́го просили вони.
7 Був же один, що звався Вара́вва, ув’я́знений ра́зом із повста́нцями, які за повста́ння вчинили були душогубство.
8 Коли ж на́товп зібрався, він став просити Пила́та зробити, як він за́вжди робив їм.
9 Пилат же сказав їм у відповідь: „Хочете, — відпущу́ вам Царя Юдейського?“
10 Бо він знав, що Його через за́здрощі видали первосвященики.
11 А первосвященики на́товп підмовили, щоб краще пустив їм Вара́вву.
12 Пилат же промовив знов їм у відповідь: „А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?“
13 Вони ж стали кричати знов: „Розіпни́ Його!“
14 Пилат же сказав їм: „Яке ж зло вчинив Він?“ А вони ще сильніше кричали: „Розіпни́ Його!“
15 Пилат же хотів догодити наро́дові, — і відпустив їм Вара́вву. І видав Ісуса, збичува́вши, щоб ро́зп’ятий був.
Знуща́ння над засудженим Ісусом
16 Вояки ж повели́ Його до сере́дини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.
17 І вони зодягли Його в багряни́цю і, сплівши з терни́ни вінка, поклали на Нього.
18 І вітати Його зачали́: „Радı́й, Ца́рю Юдейський!“
19 І трости́ною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому.
20 І коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього багряни́цю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели́, щоб розп’я́сти Його.
21 І одного перехо́жого, що з поля вертався, Си́мона Кіріне́янина, батька Олександра та Ру́фа, змусили, щоб хреста Йому ніс.
22 І Його привели́ на місце Голго́фу, що значить „Черепо́вище“.
23 І давали Йому пити вина, із ми́ррою змішаного, але Він не прийня́в.
24 І Його розп’яли́, і
„поділили одежу Його,кинувши же́реб про неї“
хто що вı́зьме.
25 Була́ ж третя* година, як Його розп’яли́.
26 І був написаний на́пис провини Його: „Цар Юдейський“.
27 Тоді ро́зп’ято з Ним двох розбійників, — одно́го право́руч, і одно́го ліво́руч Його.
28 І збулося Писа́ння, що каже:
„До злочи́нців Його зарахо́вано!“*
29 А хто побіч прохо́див, то Його лихосло́вили, „голова́ми своїми хитали“ й казали: „Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, —
30 зійди із хреста, та спаси Самого Себе!“
31 Теж і первосвященики з книжниками глузува́ли й один до одного казали: „Він інших спасав, — а Самого Себе не може спасти!
32 Христос, Цар Ізраїлів, — нехай зı́йде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували“. Навіть ті, що ра́зом із Ним були ро́зп’яті, насміхалися з Нього.
Ісусова смерть
33 А як шоста* година настала, то аж до години дев’ятої те́мрява стала по цı́лій землі.
34 О годині ж дев’ятій Ісус скрикнув голосом гучни́м та й вимовив: „Елої́, Елої́, — лама́ савахта́ні“, що в перекладі значить: „Боже Мій, Боже Мій, — на́що Мене Ти покинув?“*
35 Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: „Ось Він кличе Іллю́!“
36 А один із них побіг, намочив губку о́цтом, настроми́в на трости́ну, і давав Йому пити й казав: „Чекайте, побачим, — чи при́йде Ілля́ Його зняти!“
37 А Ісус скрикнув голосом гучни́м, — і духа віддав!
38 І в храмі завіса розде́рлась надво́є, — від ве́рху аж додолу.
39 А сотник, що насу́проти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: „Чоловік Цей був справді Син Божий!“
40 Були ж і жінки́, що дивились здалека, між ними Марı́я Магдали́на, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосı́ї, і Саломı́я,
41 що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуго́вували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.
По́хорон Ісуса
42 А коли настав вечір, — через те, що було́ Пригото́влення, цебто перед суботою, —
43 прийшов Йо́сип із Аримате́ї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, — і просив тіла Ісусового.
44 А Пила́т здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп’я́тий помер.
45 І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йо́сипові.
46 А Йо́сип купив полотно, і, знявши Його, обгорнув полотном та й покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений. І каменя привалив до моги́льних дверей.
47 Марія ж Магдали́на й Марія, мати Йосієва, дивилися, де́ ховали Його.
Примітки
^ Це старе єврейське означення, по-нашому це година дев’ята.
^ У багатьох грецьких текстах вірша 28 нема.
^ По-нашому це бу́де година дванадцята, а година дев’ята — це година третя пополудні.
^ Це Псалом 21:2 (22:2), по-гебрейському: Eli, Eli, lamah azav’tani. Тут Ісус виголошує по-арамейському: Елої, Елої.
