Матвія 16:1—28
16 І підійшли фарисеї та саддукеї, і, випробо́вуючи, просили Його показати ознаку їм із неба.
2 А Він відповів і промовив до них: „Ви зве́чора кажете: „Буде пого́да, — червонı́є бо небо“.
3 А ра́нком: „Сьогодні него́да, — червоніє бо небо похмуре“. Розпізна́ти небесне обличчя ви вмієте, ознак ча́су ж не можете!
4 Рід лукавий і перелю́бний шукає озна́ки, та ознаки йому не дадуть, окрім озна́ки пророка Йони“. І, їх полишивши, Він відійшов.
Стережіться фарисейської науки
5 А учні Його, перейшовши на то́й бік, забули взяти хліба.
6 Ісус же промовив до них: „Стережіться ува́жливо фарисе́йської та саддуке́йської ро́зчини“!
7 Вони ж міркува́ли собі й говорили: „Ми ж хлібı́в не взяли́“.
8 А Ісус, знавши те, запита́в: „Чого між собою міркуєте ви, маловірні, що хлібı́в не взяли́?
9 Чи ж ви ще́ не розумієте й не пам’ятаєте про п’ять хлібів на п’ять тисяч, — і скільки кошı́в ви зібрали?
10 Ані про сім хлібів на чотири тисячі, — і скільки кошиків ви назбирали?
11 Як ви не розумієте, що Я не про хліб вам сказав? Стережіться но ро́зчини фарисейської та саддукейської!“
12 Тоді зрозуміли вони, що Він не казав стерегтися їм ро́зчини хлібної, але фарисе́йської та саддуке́йської науки.
Учні визнаю́ть Ісуса за Христа
13 Прийшовши ж Ісус до землі Кесарı́ї Пили́пової, питав Своїх учнів і казав: „За ко́го наро́д уважає Мене́, Сина Лю́дського?“
14 Вони ж відповіли́: „Одні за Івана Христителя, одні за Іллю́, інші ж за Єремı́ю або за одного з пророків“.
15 Він каже до них: „А ви за ко́го Мене маєте?“
16 А Си́мон Петро відповів і сказав: „Ти — Христос, Син Бога Живого!“
17 А Ісус відповів і до ньо́го промовив: „Блаженний ти, Си́моне, сину Йо́нин, бо не тіло і кров* тобі оце ви́явили, але Мій Небесний Отець.
18 І кажу Я тобі, що Петро ти*, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, — і сили* а́дові не переможуть її.
19 І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що́ на землі ти зв’яжеш, те зв’язане буде на небі, а що́ на землі ти розв’яжеш, те розв’язане буде на небі“!
20 Тоді наказав Своїм учням, щоб ніко́му не казали, що Він — Христо́с.
Ісусові треба багато страждати
21 Із того ча́су Ісус став виказувати Своїм у́чням, що Він мусить іти до Єрусалиму, і постраждати багато від старших, і первосвящеників, і книжників, і вбитому бути, — і воскреснути третього дня.
22 І, на́бік відвівши Його, Петро став Йому́ докоря́ти й казати: „Змилуйся, Господи, — такого Тобі хай не бу́де!“
23 А Він обернувся й промовив Петрові: „Відступися від Мене, сатано́, — ти спокуса Мені, бо ду́маєш не про Боже, а про лю́дське!“
Як спасти́ свою душу
24 Промовив тоді Ісус у́чням Своїм: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, — хай зречеться самого себе, і хай вı́зьме свого хреста, та й іде вслід за Мною.
25 Бо хто хоче спасти́ свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той зна́йде її.
26 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапа́стить? Або що́ дасть люди́на взамін за душу свою?
Ісус при́йде в славі Отця Свого
27 Бо при́йде Син Лю́дський у славі Свого Отця з ангола́ми Своїми, і тоді „віддасть кожному згідно з діла́ми його“.
28 Поправді кажу́ вам, що деякі з тут-о прия́вних не скушту́ють смерти, аж поки не побачать Сина Лю́дського, що йде в Царстві Своїм“.
