Матвія 17:1—27
17 А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, брата його, та й веде їх осı́бно на го́ру високу.
2 І Він перед ними переобрази́вся*: обличчя Його, як те сонце, зася́ло, а одежа Його стала біла, як світло.
3 І ось з’явились до них Мойсей та Ілля́, і розмовляли із Ним.
4 І озвався Петро та й сказав до Ісуса: „Господи, до́бре бути нам тут! Коли хочеш, поста́влю оту́т три шатра: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі“.
5 Як він ще говорив, ось хмара ясна заслони́ла їх, і ось голос із хмари почувсь, що казав: „Це Син Мій Улю́блений, що Його Я вподо́бав. Його слухайтеся!“
6 А почувши, попа́дали учні долı́лиць, і полякалися сильно.
7 А Ісус підійшов, доторкнувся до них і промовив: „Уставайте й не бійтесь!“
8 Звівши ж очі свої, ніко́го вони не побачили, окрім Само́го Ісуса.
9 А коли з гори схо́дили, заповів їм Ісус і сказав: „Не кажіть ніко́му про це видı́ння, аж поки Син Лю́дський із мертвих воскре́сне“.
Перед Ісусом мав прийти Іван
10 І запитали Його учні, говорячи: „Що́ це книжники кажуть, ніби треба Іллı́ перш прийти?“
11 А Він відповів і сказав: „Ілля́, правда, при́йде, і все приготу́є.
12 Але́ кажу вам, що Ілля́ вже прийшов був, — та його не пізнали, але з ним зробили, що тільки хотіли. Так і Син Лю́дський має страждати від них“.
13 Учні тоді зрозуміли, що Він їм говорив про Івана Христителя.
Уздоровлення сновидного
14 І як вони до наро́ду прийшли, то до Нього один чоловік приступив, і навко́лішки впав перед Ним,
15 і сказав: „Господи, змилуйсь над сином моїм, що біснується у новомı́сяччі, і мучиться тяжко, бо почасту падає він ув огонь, і почасту в воду.
16 Я його був привів до учнів Твоїх, — та вони не могли вздорови́ти його“.
17 А Ісус відповів і сказав: „О роде невірний і розбе́щений, доки бу́ду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене сюди його!“
18 Пото́му Ісус погрози́в йому, і де́мон вийшов із нього. І видужав хлопець тієї години!
Хто вірує, той не має нічого неможливого
19 Тоді підійшли учні насамотı́ до Ісуса й сказали: „Чому ми́ не могли його вигнати?“
20 А Він їм відповів: „Через ваше невірство. Бо поправді кажу́ вам: коли будете ви мати віру, хоч як зе́рно гірчи́чне, і горі оцій скажете: „Перейди́ звідси туди“, то й пере́йде вона, і нічо́го не матимете неможливого!
21 Цей же рід не вихо́дить інакше, як тільки молитвою й по́стом“.
Ісус удруге заповідає Свою смерть
22 Коли пробува́ли вони в Галіле́ї, то сказав їм Ісус: „Людський Син буде ви́даний лю́дям до рук,
23 і вони Його вб’ють, але третього дня Він воскре́сне“. І тяжко вони зажурились.
Ісус дає податок на храм
24 Як прийшли ж вони в Капернау́м, до Петра підійшли збирачı́ дидра́хм на храм, та й сказали: „Чи не запла́тить ваш Учитель дидра́хми?“*
25 Він відказує: „Так“. І як він увійшов до дому, то Ісус попере́див його та сказав: „Як ти ду́маєш, Си́моне: царі зе́мні з кого беру́ть мито або пода́тки: від синів своїх, чи чужих?“
26 А як той відказав: „Від чужих“, то промовив до нього Ісус: „Тож вільні сини!
27 Та щоб їх не спокуси́ти, піди над море, та ву́дку закинь, і яку першу рибу ізло́виш, візьми, і рота відкрий їй, — і зна́йдеш стати́ра;* візьми ти його, — і віддай їм за Мене й за себе“.
Примітки
^ Грецьке μετεμορφώθε, латинське, transfiguratus est церк. слов. Преԝбразисж, — змінився, прийняв інший вигляд.
^ Дидра́хма — монета в дві драхмі. Це був річний податок на святиню, якого обов’язаний був давати кожен ізра́їльтянин.
^ Статир — грецька срібна монета на 4 драхмі, гебрейське шекель, серебреник, приблизно 66 центів.
