Матвія 21:1—46
21 А коли вони набли́зились до Єрусалиму, і прийшли до Вітфагı́ї, до гори до Оли́вної, тоді Ісус вислав двох учнів,
2 до них, кажучи: „Ідіть у село, яке перед вами, і зна́йдете зараз ослицю прив’язану та з нею осля́; відв’яжіть, і Мені приведіть їх.
3 А як хто вам що́ скаже, відкажіть, що їх потребує Госпо́дь, — і він зараз пошле їх“.
4 А це сталось, щоб спра́вдилось те, що сказав був пророк, промовляючи:
5 „Скажіте Сіонській доньцı́:Ось до тебе йде Цар твій!
Він покı́рливий, і всів на осла, —на осля, під’яре́мної сина“.
6 А учні пішли та й зробили, як звелів їм Ісус.
7 Вони привели́ до Ісуса ослицю й осля́, і одежу поклали на них, — і Він сів на них.
8 І багато народу стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стели́ли дорогою.
9 А наро́д, що йшов перед Ним і поза́ду, викрикував, кажучи:
„Оса́нна* Сину Давидовому!Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я́!
Осанна на висоті!“
10 А коли увійшов Він до Єрусалиму, то здвигнулося ціле місто, питаючи: „Хто́ це такий?“
11 А наро́д говорив: „Це Пророк, — Ісус із Назаре́ту Галілейського!“
Очи́щення храму
12 Потому Ісус увійшов у храм Божий, і вигнав усіх продавців і покупців у храмі, і попереверта́в грошомінам столи, та осло́ни — продавцям голубів.
13 І сказав їм: „Написано: „Дім Мій — буде домом молитви,“ а ви робите з нього „печеру розбійників“.
14 І приступили у храмі до Нього сліпі та криві, — і Він їх уздоро́вив.
Із уст немовлят учинив Ти хвалу
15 А первосвященики й книжники, бачивши чуда, що Він учинив, і дітей, що в храмі викрикували: „Осанна Сину Давидовому“, обурилися,
16 та й сказали Йому: „Чи ти чуєш, що кажуть вони?“ А Ісус відказав їм: „Так. Чи ж ви не читали ніколи:
„Із уст немовлят, і тих, що ссуть,учинив Ти хвалу“?
17 І покинувши їх, Він вийшов за місто в Віфа́нію, — і там ніч перебув.
Неплідне фı́ґове дерево
18 А вранці, до міста вертаючись, Він зголоднів.
19 І побачив Він при дорозі одне фı́ґове дерево, і до нього прийшов, та нічого, крім листя само́го, на нім не знайшов. І до нього Він каже: „Нехай пло́ду із тебе не буде ніко́ли повіки!“ І фіґове дерево зараз усохло.
20 А учні, побачивши це, дивувалися та говорили: „Як швидко всохло це фіґове дерево!“
21 Ісус же промовив у відповідь їм: „Поправді кажу́ вам: Коли б мали ви віру, і не мали су́мніву, то вчинили б не тільки як із фіговим деревом, а якби й цій горі ви сказали: „Порушся та кинься до моря“, — то й станеться те!
22 І все, чого ви в молитві попросите з вірою, — то одержите“.
Якою вла́дою чинить Ісус
23 А коли Він прийшов у храм і навчав, поприхо́дили первосвященики й старші наро́ду до Нього й сказали: „Якою Ти вла́дою чиниш оце? І хто Тобі вла́ду цю дав?“
24 Ісус же промовив у відповідь їм: „Запитаю й Я вас одне слово. Як про нього дасте Мені відповідь, то й Я вам скажу́, якою вла́дою Я це чиню́.
25 Іванове хрищення звідки було: із неба, чи від людей?“ Вони ж міркували собі й говорили: „Коли скажемо: „Із неба“, відкаже Він нам: „Чого ж ви йому не повірили?“
26 А як скажемо: „Від людей“, — боїмося наро́ду, бо Івана вважають усі за пророка“.
27 І сказали Ісусові в відповідь: „Ми не знаємо“. Відказав їм і Він: „То й Я вам не скажу́, якою владою Я це чиню́.
Притча про слухняного й неслухняного сина
28 А як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: „Піди но, дитино, сьогодні, працюй у винограднику!“
29 А той відповів і сказав: „Готовий, панотче“, — і не пішов.
30 І, прийшовши до другого, так само сказав. А той відповів і сказав: „Я не хочу“. А потім покаявся, і пішов.
31 Котрий же з двох учинив волю батькову?“ Вони кажуть: „Останній“. Ісус промовляє до них: „Поправді кажу вам, що ми́тники та блудодı́йки випере́джують вас у Боже Царство.
32 Бо прийшов був до вас дорогою праведности Іван, та йому не повірили ви, а ми́тники та блудодı́йки йняли йому віри. А ви бачили, та проте не покаялися й опісля́, щоб повірити йому.
Притча про злочинних винарı́в
33 Послухайте іншої притчі. Був госпо́дар один. Насадив виноградника він, обгородив його муром, ви́довбав у ньому чави́ло, башту поставив, — і віддав його винаря́м, та й пішов.
34 Коли ж надійшов час плодı́в, він до винарів послав рабів своїх, щоб прийняти плоди́ свої.
35 Винарі ж рабів його похапали, — і одно́го побили, а другого замордували, а того вкаменува́ли.
36 Знов послав він інших рабів, більш як перше, — та й їм учинили те саме.
37 Нарешті послав до них сина свого́ і сказав: „Посоро́мляться сина мого“.
38 Але́ винарı́, як побачили сина, міркувати собі стали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, — і заберемо його спа́дщину!“
39 І, схопи́вши його, вони вивели за виноградник його, та й убили.
40 Отож, як прибу́де той пан виноградника, що́ зробить він тим винаря́м?“
41 Вони кажуть Йому: „Злочинців погубить жорсто́ко, виноградника ж віддасть іншим винаря́м, що будуть плоди́ віддавати йому своєча́сно“.
42 Ісус промовляє до них: „Чи ви не читали ніко́ли в Писа́нні:
Камінь, що його будівничі відкинули, —той наріжним став каменем;
від Господа сталося це,і дивне воно в очах наших!“
43 Тому́ кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться наро́дові, що плоди́ його буде прино́сити.
44 І хто впаде́ на цей камінь — розı́б’ється, а на кого він сам упаде — то розча́вить його́“.
45 А як первосвященики та фарисеї почули ці притчі Його, то вони зрозуміли, що про них Він гово́рить.
46 І намага́лись схопи́ти Його, але́ побоялись людей, бо вважали Його за Пророка.
Примітки
^ Осанна — це в гебреїв окрик радости при зустрічі царів, або високих осіб, наше „слава!“ Визначає (hoši’anna): спаси, просимо; пор. Пс. 118:25.
