Матвія 22:1—46

22  А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи:  „Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весı́лля справляв був для сина свого́.  І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весı́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.  Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весı́лля!“  Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.  А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.  І розгнівався цар, і послав своє вı́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.  Тоді каже рабам своїм: „Весı́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.  Тож підіть на роздорı́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весı́лля“. 10  І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась. 11  Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весı́льну не вбра́ного, 12  та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“ Той же мовчав. 13  Тодı́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв’яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“. 14  Бо багато покли́каних, — та ви́браних мало“. Віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже 15  Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його. 16  І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами,* і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя* не дивишся Ти. 17  Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“ 18  А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте? 19  Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому. 20  А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“ 21  Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“. 22  А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли. Воскресіння мертвих 23  Того дня приступили до Нього саддуке́ї,* що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його, 24  та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“. 25  Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму. 26  Так само і другий, і третій, — аж до сьомого. 27  А по всіх вмерла й жінка. 28  Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“. 29  Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили. 30  Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі. 31  А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже: 32  „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“. 33  А наро́д, чувши це, дивувався науці Його. Котра́ заповідь найбільша в Зако́ні 34  Фарисеї ж, почувши, що Він у́ста замкнув саддуке́ям, зібралися ра́зом. 35  І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи: 36  „Учителю, котра́ заповідь найбільша* в Зако́ні?“ 37  Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“.* 38  Це найбільша й найперша заповідь. 39  А друга одна́кова* з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“. 40  На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“.* Чий син Христос 41  Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав, 42  і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“ Вони Йому кажуть: „Давидів“. 43  Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже: 44  „Промовив Господь Господе́ві моєму:сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“. 45  Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“ 46  І ніхто не спромігся відповı́сти Йому ані сло́ва... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.

Примітки

Іродія́ни — політична партія галілейська, яка підтримувала владу царя Ірода; були проти фарисеів.
Обличчя — тут особа.
Саддукеї — секта юдейська, що складалася з аристократії. Це були раціоналісти, і відкидали воскресіння мертвих, життя душі позагробове й т. ін.
Грецьке μεγάλη — велика. Це гебраїзм: найбільша.
У біблійній мові серце — це розумовий центр, а душа часто життя.
Грецьке όμοία — однакова, рівна, така сама. Пор. Гал. 5:14; 1 Ів. 4:21; Рим. 13:9.
Грецьке κρέμαται — висять, основуються.