Об’явлення 12:1—17
12 І з’явилась на небі велика ознака: Жı́нка, зодя́гнена в сонце, а під ногами її місяць, а на її голові вінок із дванадцяти́ зір.
2 І вона мала в утробі, і кричала від болю, та му́ки терпіла від по́роду.
3 І з’явилася інша ознака на небі, — ось змій червоноогняни́й, великий, що мав сім голів та десять ро́гів, а на його го́ловах сім вінцı́в.
4 Його хвіст змів третину зір із неба та й кинув додолу. І змій стояв перед жінкою, що мала вродити, щоб з’їсти дитину її, коли вро́дить.
5 І дитину вроди́ла вона чоловічої ста́ті, що всі наро́ди має па́сти залı́зним жезлом. І дитина її була взята до Бога, і до престолу Його.
6 А жінка втекла́ на пустиню, де вона мала місце, від Бога для неї вгото́ване, щоб там годува́ли її тисячу двісті шістдеся́т день.
Арха́нгол Михаїл скидає змı́я на землю
7 І сталась на небі війна: Михаїл та його анголи́ вчинили зо змієм війну́. І змій воював та його анголи,
8 та не втрималися, і вже не знайшлося їм місця на небі.
9 І ски́нений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана́, що зво́дить світ, і скинений був він додолу, а з ним і його анголи́ були скинені.
10 І я почув гучний голос на небі, який говорив:„Тепер настало спасı́ння,і сила, і царство нашого Бога,
і вла́да Христа Його,бо скинений той, хто братів наших ска́ржив,
хто перед нашим Богомоска́ржував їх день і ніч!
11 І вони його перемогли кров’ю Агнцята словом свого засвı́дчення,
і не полюбили життя свогонавіть до смерти!
12 Через це звесели́ся ти, небо,та ті, хто на нім пробуває!
Горе землі та морю,до вас бо диявол зійшов,
маючи лютість велику,знаючи, що короткий час має!“
Змій-диявол переслідує жінку
13 А коли змій побачив, що додолу він ски́нений, то став переслı́дувати жінку, що вродила хлоп’я́.
14 І жінці да́ні були два крила великого орла, щоб від змı́я летіла в пустиню до місця свого, де будуть її годувати час, і часи́, і півча́су.
15 І пустив змій за жінкою з уст своїх во́ду, як рı́чку, щоб річка схопи́ла її.
16 Та жінці земля помогла, — і розкрила земля свої у́ста, та й випила річку, яку змій пустив із своїх уст.
17 І змій розлютува́вся на жінку, і пішов воювати з останком насіння її, що вони бережуть Божі заповіді та мають свідо́цтво Ісусове.
