Об’явлення 17:1—18
17 І прийшов один із семи анголı́в, що мають сім чаш, і говорив зо мною, ка́жучи: „Підійди, — я покажу́ тобі засу́дження великої розпусниці, що сидить над багатьма во́дами.
2 З нею розпусту чинили зе́мні царі, і вином розпусти її впивались ме́шканці землі“.
3 І в дусі повів він мене на пустиню. І побачив я жінку, що сиділа на червоній звіри́ні, переповненій імена́ми богознева́жними, яка мала сім голів і десять ро́гів.
4 А жінка була одягнена в порфіру й кармази́н, і приоздо́блена золотом і дорогоцінним камı́нням та пе́рлами. У руці своїй мала вона золоту чашу, повну гидо́ти та не́чести розпусти її.
5 А на чолı́ її було написане ім’я́, таємниця: „Великий Вавилон, — мати розпусти й гидо́ти землі“.*
6 І бачив я жінку, п’яну́ від крови святих і від крови мучеників Ісусових, і, бачивши її, дивува́вся я дивом великим.
Таємни́ця жінки й звіри́ни
7 А ангол промовив до мене: „Чого ти диву́єшся? Я скажу́ тобі таємницю жінки й звірини, яка носить її, яка має сім голів і десять ро́гів.
8 Звіри́на, яку бачив я, була — і нема, і має вийти з безо́дні — і пı́де вона на погибіль. А ме́шканці землі, що їхні імена не записані в книгу життя від закла́дин світу, дивуватися будуть, як побачать, що звіри́на була — і нема, і з’я́виться.
9 Тут розум, що має він мудрість. Сім голів — це сім гір, що на них сидить жінка. І сім царів, —
10 п’ять їх упало, один є, другий іще не прийшов, а як при́йде, то мусить він трохи пробути.
11 І звіри́на, що була́ — і нема, і вона — сама во́сьма й з сімох, і йде на погибіль.
12 А десять тих рогів, що бачив ти їх, — то десять царів, що ще не прийняли́ царства, але при́ймуть вла́ду царську́ із звіри́ною на одну годину.
13 Вони мають одну думку, а силу та вла́ду свою віддадуть звіри́ні.
14 Вони воюватимуть проти Агнця та Агнець переможе їх, бо Він — „Господь над панами та Цар над царями“. А ті, хто з Ним, покликані, і вибрані, і вірні“.
15 І говорить до мене: „Во́ди, що бачив ти їх, де сидить та розпу́сниця, то наро́ди та люди, і племе́на та язи́ки.
16 А десять рогів, що ти бачив їх, та звіри́на, — вони знена́видять розпусницю, спусто́шать її й обнажа́ть, і з’їдять її тіло, і огнем її спалять.
17 Бо Бог дав їм до серця, щоб волю чинили Його, маючи одну думку, і щоб царство своє віддали́ звіри́ні, аж поки не ви́повняться слова́ Божі.
18 А жінка, яку ти бачив, то місто велике, що панує над царями земними“.
Примітки
^ Назви міст по-гебрейському й по-грецькому — жіночого роду, тому тут до слова Вавилон різні уподібнення жіночого роду.
