Об’явлення 9:1—21
9 І засурмив п’ятий ангол, — і я бачив зо́рю, що спала із неба додолу. І їй да́ний був ключ від криниці безо́дньої.
2 І вона відімкнула криницю безо́дню, — і дим повалив із криниці, мов дим із великої пе́чі. І затьми́лося сонце й повітря від криничного диму.
3 А з диму на землю вийшла сарана́, і да́но їй міць, як мають міць скорпіо́ни земні.
4 І наказано їй, щоб вона не шкодила земній травı́, ані жа́дному зı́ллю, ані жа́дному дереву, але тільки тим людям, які на чо́лах не мають печатки Божої.
5 І було да́но їй, щоб їх не вбивати, але мучити п’ять місяців; а му́ка від неї, як му́ка від скорпіо́на, коли вкусить люди́ну.
6 І в ті дні люди смерти шукатимуть, — та не зна́йдуть її! Померти вони захотять, — та втече від них смерть!
7 А вигляд сарани́ був подібний до ко́ней, на війну приготованих; а на головах у неї — немов би вінки́, подібні на золото, а обличчя її — немов лю́дські обличчя.
8 І мала волосся — як волосся жіноче, а її зуби були́ — немов ле́в’ячі.
9 І мала вона па́нцери, немов панцери залізні; а шум її крил — немов шум колесни́ць, коли ко́ней багато біжить на війну́.
10 І мала хвости, подібні до скорпіонових, та жа́ла, а в неї в хвостах її вла́да — п’ять місяців шкодити лю́дям.
11 І мала вона над собою царя, ангола безодні; йому по-єврейському ім’я Аваддо́н, а по-грецькому звався він Аполліо́н!*
12 Одне горе минуло! Ось за ним ще два горя надходять!
13 І засурми́в шостий Ангол, — і я почув один голос із чотирьох ро́гів золотого же́ртівника, який перед Богом,
14 що казав шостому Анголові, який мав сурму́: „Розв’яжи чотирьох Анголів, що пов’язані при великій річці Ефра́ті“.
15 І були порозв’я́зувані чотири Анголи́, пригото́вані на годину, і на день, і на місяць, і на рік, щоб убили третину людей.
16 А число кı́нного вı́йська — двадцять тисяч раз по десять тисяч; і я чув їхнє число.
17 І так бачив я ко́ней в видı́нні, а на них верхівцı́в, що па́нцери мали огнянı́, і гіяци́нтові, і сірчанı́. А го́лови в ко́ней — немов голови ле́в’ячі, а з їхнього рота виходив огонь, і дим, і сірка.
18 І побита була́ третина людей від цих трьох пора́зок, — від огню́, і від диму, і від сірки, що вихо́дили з їхніх ротı́в.
19 Сила бо ко́ней була в їхнім роті та в їхніх хвоста́х. А хвости́ їхні подібні до вужı́в, що мають го́лови, і ними вони шкоду чинять.
20 А решта людей, що не вбита була́ цими пора́зками, не пока́ялася за діла своїх рук, щоб не кланятись де́монам, ані ı́долам золотим, і срібним, і мідяним, і кам’яни́м, і дерев’яним, що не можуть вони ані бачити, ані чути, ані ходити.
21 І вони не покаялися в своїх убивствах, ані в чарах своїх, ні в розпусті своїй, ні в крадı́жках своїх.
Примітки
^ Аваддон — ад, Аполліон — погубник.
