Овдія 1:1—21
1 Видіння Овдı́я.*Так сказав Господь Бог на Едо́м:„Почули ми вістку від Господа,
і по́сланий був між наро́дів посо́л, щоб сказати:Уставайте, і станьмо на нього до бо́ю!
2 Оце Я мали́м тебе дав між наро́ди,ти дуже пого́рджений.
3 Гордість серця твого обманила тебе,який перебува́єш по щı́линах ске́льних,
у високім сидı́нні своїм,що гово́риш у серці своє́му:
Хто скине на землю мене́?
4 Якщо б ти піднı́сся, немов той орел,і якщо б ти кубло́ своє склав поміж зо́рями, —
то й звідти Я скину тебе, промовляє Госпо́дь!
5 Чи ж до тебе злодı́ї прихо́дили,чи нічні ті грабı́жники, — такий ти пони́щений!
— чи ж вони не накра́ли б собі скільки треба?Якщо б до тебе прийшли збирачı́ винограду,
чи ж вони не лишили б хоч ви́бірків?
6 Як Ісав перешу́каний,як криї́вки його перегля́нені!
7 Аж до границі прогнали тебе,обма́нять тебе твої всі сою́зники,
переможуть тебе твої при́ятелі!Ті, що хліб твій їдять,
пастку розста́влять на тебе,— нема в тому розуму!
8 Чи ж не станеться це того дня, — промовляє Господь, —і ви́гублю Я мудрецı́в із Едо́му,
а розум з гори Ісавової?
9 І настра́шене буде лица́рство твоє, о Тема́не,щоб був ви́тятий кожен з Ісава уби́вством.
10 Через насилля на Якова на брата твогосором покриє тебе,
і ти ви́тятий будеш навı́ки.
11 Того дня, коли став ти навпро́ти,того дня, як чужі полони́ли були його вı́йсько,і коли чужинцı́ в його брами ввійшлиі же́реба кидали про Єрусалим,то й ти був, як один з них!
12 І тому́ не дивися на день свого брата,на день лиха його,
і не тішся з Юдиних синіву день їхньої згу́би,
і не розкривай своїх усту день у́тиску.
13 І не входь ти до брами наро́ду Мого́у день лиха його́,
і не пригляда́йся до зла його й тив день нещастя його́,
і не простяга́йте своєї руки́ до багатства його́в день нещастя його́!
14 І на роздорı́жжі не стій,щоб витина́ти його втікачı́в,
і в день у́тиску не видаваййого ре́шток!
Дім Яковів посяде своє
15 Бо близьки́й день Госпо́дній над усіма наро́дами, —як зробив ти, то так і тобі буде зро́блено:
ве́рнеться на твою го́лову чин твій!
16 Бо я́к ви пили́ на святій Моїй горі,так народи усі за́вжди пи́тимуть!
І будуть пити вони, і бу́дуть хлепта́ти,і стануть вони, немов їх не було́.
17 А на Сіонській горі буде спасı́ння,і буде святою вона,
і спа́дки свої́ вже пося́де дім Яковів.
18 І дім Якова стане огнем,і дім Йо́сипа — по́лум’ям,
а дім Ісава — соломою, —і будуть пала́ти вони проти них, і їх пожеру́ть,
і останку не буде із дому Ісава,бо Госпо́дь це сказав.
19 І пося́дуть півде́нні Іса́вову го́ру,а мешка́нці долин — филисти́млян,
і пося́дуть Єфремове полета поле самарı́йське,
а Веніями́н — Ґілеа́д.
20 А полоне́ні вı́йська Ізраїлевих синів заволодіють тим,що хананейське аж до Цорфа́ту,*
а єрусалимські вигнанці в неволі, що в Сефараді,пося́дуть міста́ полудне́ві.
21 І спаси́телі при́йдуть на го́ру Сіо́н,щоб го́ру Іса́ва судити, —
і царство Господнє настане!
