Осії 10:1—15
10 Ізра́їль — буйни́й виноград,що родить подібне собі.
Та за многістю пло́ду своговін намно́жує же́ртівники,
за добрістю кра́ю свого́бовва́нські стовпи́ прикраша́є.
2 Облу́дне їхнє серце,тому винні тепер вони бу́дуть,
Він їхні же́ртівники пони́щитьпоруйнує стовпи́ їхні.
3 Бо тепер вони кажуть: Нема в нас царя,бо ми не боялися Господа,
а цар що́ нам зробить?
4 Говорять порожні слова́, кляну́ться фальши́во,коли́ заповіта склада́ють,
і на грядка́х польови́х цвіте їхнє правосу́ддя,немов той поли́н.
5 За телят Бет-Авену*бояться мешка́нці Самарії,
бо в жало́бі опини́вся через нього наро́д його,а жерцı́ будуть плакати над ним,
за славу його,що пішла на вигна́ння від нього.
6 Запрова́джений буде і він в Асирı́юцаре́ві великому в дар.
Прийме сором Єфрем,і посоро́млений буде Ізраїль за раду свою.
7 Самарı́я загине; її цар — немов трı́ска ота́на пове́рхні води!
8 І поруйно́вані бу́дуть висо́ти Авена,* Ізраїлів гріх,терни́на й будя́ччя зросте на їхніх же́ртівниках,
і до гір вони скажуть:„Накрийте ви нас!“
а до взгı́р’їв: „На нас упадı́ть!“
9 Від днів Ґів’ї́ грішив ти, Ізраїлю!Там вони полишились були́, —
чи ж їх не дося́гне в Ґів’ї́війна проти синів беззако́нних?
10 За жада́нням Своїм покараю Я їх,і зберуться наро́ди на них,
і пока́рані будуть вони за подвı́йні провини свої.
11 А Єфрем — це привче́на телиця,що звикла вона молоти́ти,
Сам ярмо́ накладу́ на її товсту шию,запряжу́ Я Єфрема, Юда буде орати,
Яків буде собі скороди́ти.
12 Сійте собі на справедливість, за ми́лістю жніть,
орı́те собі перелı́г,бо час наверну́тись до Господа,
ще поки Він при́йдеі правду лине́ вам доще́м.
13 Ви беззако́ння ора́ли, — пожа́ли ви кривду,плід брехні спожива́ли,
бо надı́явся ти на дорогу свою́,на многість лица́рства свого́.
14 І станеться шум по наро́дах твоїх,і всі твердині твої поруйно́вані бу́дуть,
як Шалма́н зруйнував Вет-Арбе́л в час війни, —була мати з синами убита.
15 Отак вам учинить Бет-Елза зло вашого зла, —
конче згине Ізраїлів цар на світа́нку!
