Осії 14:1—9

14  Вернися, Ізраїлю, до Господа, Бога свого́,бо спіткну́вся ти через провину свою́!  Візьміть із собою слова́,та й звернı́ться до Господа, до Нього промовте: „Прости́ нам усяку провину,та добре прийми, і ми принесе́мо у жертву плода́ своїх уст!  Ашшу́р не спасе нас,не бу́демо їздити ми на конı́, і не скажемо вжечи́нові рук наших: боже наш, бо тільки Тобою помилуваний сирота́“.  „Ворохо́бність їхню вилікую,добровı́льно любитиму їх, бо Мій гнів відверну́вся від нього.  Я буду Ізраїлеві, як роса́,розцвіте́ він, неначе ліле́я, і пустить корı́ння своє, мов Ліва́н.  Розійду́ться його пагінцı́,і буде його пишнота́, мов оли́вне те дерево, а па́хощ його — мов Ліва́н.  Наве́рнуться ті, що сиділи під тı́нню його́,збіжжя ожи́влять вони й зацвіту́ть, немов той виногра́д, будуть згадки про нього,немов про ліва́нське вино́.  Єфрем, — що йому до бовва́нів іще?Я вислухав вже та побачив його, Я для нього немов кипари́с той зелений:з Мене зна́йдений бу́де твій плід“.  Хто мудрий, то це зрозумı́є,розумний — і пізна́є, бо про́сті Господні доро́ги,і праведні ходять по них, а грішні спіткну́ться на них!

Примітки