Осії 8:1—14
8 Рога до уст своїх, та й засурми́:на дім Божий спадає неначе орел,
бо переступили вони заповіта Мого́,і на Зако́на Мого повстали.
2 До Мене взивають вони:„Мій Боже, познали Тебе ми, Ізраїлю!“
3 Покинув Ізраїль добро́, —ворог його пожене́!
4 Вони ставлять царя, але́ не від Мене,вони князя ставлять, але Я не знаю!
Вони з срı́бла свого та із золо́та свого божків наробили собі,щоб загинути, —
5 відкинув теля твоє Я, Самаріє!Мій гнів запали́вся на них, —
аж доки не можуть вони від провини очи́ститись?
6 Бо й воно від Ізраїля.Зробив його ма́йстер, і воно — то не Бог,
бо теля самарійське на кава́лки обе́рнеться.
7 А що вітер вони засівають, то бурю пожнуть, —в них не буде й коло́сся,
а зе́рно не видасть муки́,коли ж видасть, чужі поковта́ють її.
8 Ізраїль проко́втнений, —став між наро́дами він
як та річ, що до неї немає зами́лування.
9 Бо вони відійшли до Ашшу́ру,як дикий осел, що самı́тний собі,
а Єфрем за любов дає да́ри любовні.
10 І хоч вони здобува́ють прихи́льників серед пога́нів,Я їх позбираю тепер,
і незаба́ром вони перестанутьпома́зувати царя, і князı́в.
11 Бо же́ртівників був намно́жив Єфрем, щоб грішити, —на провину йому стали ці же́ртівники!
12 Я можу йому написати Зако́н Свій хоч тисячу разı́в,— як чуже порахо́ване буде!
13 Вони ж жертви кохають, —ріжуть м’ясо й їдять,
та Господь не вподо́бує їх.Тепер Він згадає про їхню прови́ну
та їхні гріхи́ покарає, —вони до Єгипту пове́рнуться!
14 Ізраїль забув про свого Творцята й будує пала́ти,
а Юда намно́жив тверди́нні міста́,та пошлю́ Я огонь на його ці міста́, —
і пожере́ він пала́ти його́!
