Плач Єремії 5:1—22
Молитва до Господа: Зглянься на нас!
5 * Згадай, Господи, що́ з нами сталося, —зглянься й побач нашу га́ньбу, —
2 наша спа́дщина діста́лась чужим,доми наші — чужи́нцям!
3 Поставали ми си́ротами:нема ба́тька,
а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
4 Свою воду за срı́бло ми п’ємо́,наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
5 У поти́лицю нас поганяють,помучені ми, і споко́ю не маємо!
6 До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, —щоб наси́титись хлібом!
7 Батьки наші грішили, але їх нема, —а ми двигаємо їхні прови́ни!
8 Раби запанува́ли над нами,і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
9 Нара́жуючи свою душу на меч у пустині,достаємо свій хліб.
10 Шкіра наша, мов піч, —попали́лась з пекучого голоду,
11 Жінок на Сіоні безче́стили,дівчат — по Юдейських містах.
12 Князі їхньою рукою повı́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
13 Юнаки́ носять камінь млино́вий,а хлопці під ношею дров спотика́ються.
14 Перестали сидı́ти старшı́ в брамі,юнаки́ — свою пісню співати,
15 втіха нашого серця спини́лась,наш та́нець змінивсь на жало́бу.
16 Спа́ла корона у нас з голови́,о горе, бо ми прогріши́лись, —
17 тому́ наше серце боля́ще,тому́ наші очі поте́мніли,
18 через го́ру Сіон, що спусто́шена,бро́дять лисиці по ній.
19 Пробува́єш Ти, Господи, вічно,Твій престо́л з роду в рід:
20 Нащо ж на́с забуваєш навік,покидаєш на довгі дні нас?
21 Приверни́ нас до Себе, о Господи, —і ве́рнемось ми,
віднови́ наші дні,як давнı́ше було́!
22 Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув,прогнı́вавсь занадто на нас?
Примітки
^ Цей п’ятий розділ Плачу́ писаний ди́стихонами, але не поа́збучно.
