Приповістей 14:1—35
14 Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його́.
2 Хто ходить в просто́ті своїй, боїться той Господа,а в ко́го доро́ги кривı́, той пого́рджує Ним.
3 На устах безу́мця галу́зка пихи́,а губи премудрих їх стережу́ть.
4 Де немає биків, там я́сла порожні,а щедрість врожа́ю — у силі вола́.
5 Свı́док правдивий не лже,а свı́док брехливий говорить неправду.
6 Насмішник шукає премудрости, — та надаре́мно,пізна́ння легке́ для розумного.
7 Ходи зда́лека від люди́ни безу́мної,і від того, в кого́ мудрих уст ти не бачив.
8 Мудрість розумного — то розумı́ння дороги своєї,а глупо́та дурних — то ома́на.
9 Нерозумні сміються з гріха́,а між праведними — уподо́бання.
10 Серце знає гірко́ту своєї душі,і в радість його не втручається інший.
11 Буде ви́гублений дім безбожних,а намет безневи́нних розквı́тне.
12 Буває, доро́га люди́ні здається простою,та кінець її — стежка до смерти.
13 Також іноді і від сміху́ болить серце,і закı́нчення радости — сму́ток.
14 Хто підступного серця, наси́титься той із доріг своїх,а добра люди́на — із чинів своїх.
15 Вірить безглу́здий в кожнı́сіньке слово,а мудрий зважає на кро́ки свої.
16 Мудрий боїться й від злого вступає,нерозумний же гнı́вається та сміли́вий.
17 Скорий на гнів учиняє глупо́ту,а люди́на лукава знена́виджена.
18 Нерозумні глупо́ту вспадко́вують,а мудрі знання́м коронуються.
19 Покло́няться злі перед добрими,а безбожники — при брамах праведного.
20 Убогий знена́виджений навіть ближнім своїм,а в багатого дру́зі числе́нні.
21 Хто погорджує ближнім своїм, той грішить,а ласка́вий до вбогих — блаже́нний.
22 Чи ж не блу́дять, хто о́ре лихе?А милість та правда для тих, хто о́ре добро́.
23 Кожна праця прино́сить доста́ток,але́ праця уст в недоста́ток веде́.
24 Корона премудрих — їхня му́дрість,а віне́ць нерозумних — глупо́та.
25 Свідок правдивий визво́лює душі,а свідок обма́нливий — бре́хні торо́чить.
26 У Господньому стра́хові сильна надı́я,і Він пристано́вище дı́тям Своїм.
27 Страх Господній — крини́ця життя,щоб віддаля́тися від пасток смерти.
28 У числе́нності люду вели́чність царя,а в бра́ку народу — погибіль воло́даря.
29 Терпели́вий у гніві — багаторозумний,а гнівли́вий вчиняє глупо́ту.
30 Ла́гідне серце — життя то для тіла,а за́здрість — гнили́зна косте́й.
31 Хто тисне нужде́нного, той ображає свого Творця́,а хто милости́вий до вбогого, той поважає Його.
32 Безбожний у зло своє падає,а праведний повний надії й при смерті своїй.
33 Мудрість має спочи́нок у серці розумного,а що в нутрі безумних, те ви́явиться.
34 Праведність люд підійма́є,а беззако́ння — то сором наро́дів.
35 Ласка царе́ва — рабо́ві розумному,гнів же його — проти того, хто соро́мить його.
