Приповістей 16:1—33
16 Заміри серця належать люди́ні,та від Господа — відповідь язика.
2 Всі дороги люди́ни чисті в очах її,та зважує душі Господь.
3 Поклади свої чи́ни на Господа,і будуть поста́влені міцно думки́ твої.
4 Все Господь учинив ради цı́лей Своїх, —і безбожного на днину зла.
5 Оги́да для Господа всякий бундю́чний, —ручу́ся: не буде такий без вини!
6 Провина вику́плюється через милість та правду,і страх Господній відво́дить від злого.
7 Як дороги люди́ни Господь уподо́бає,то й її ворогів Він зами́рює з нею.
8 Ліпше мале справедливе,аніж великі прибу́тки з безпра́в’я.
9 Розум люди́ни обдумує путь її,але кроки її наставля́є Госпо́дь.
10 Виріша́льне слово в царя на губа́х,тому в су́ді уста́ його не спроневı́ряться.
11 Вага й ша́льки правдиві — від Господа,все каміння ваго́ве в торби́нці — то дı́ло Його.
12 Чинити безбожне — оги́да царям,бо трон змı́цнюється справедливістю.
13 Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности,і він любить того, хто правдиве говорить.
14 Гнів царя — вісник смерти,та мудра люди́на злагı́днить його́.
15 У світлі царсько́го обличчя — життя,а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.
16 Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота,набува́ння ж розуму — добірнı́ше від срı́бла!
17 Путь справедливих — ухиля́тись від зла;хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.
18 Перед загибіллю гордість буває,а перед упа́дком — бундю́чність.
19 Ліпше бути покı́рливим із ла́гідними,ніж здо́бич ділити з бундю́чними.
20 Хто вважає на слово, той зна́йде добро,хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.
21 Мудросердого кличуть „розумний“,а со́лодощ уст прибавляє науки.
22 Розум — джерело життя власнико́ві його,а карта́ння безумних — глупо́та.
23 Серце мудрого чинить розумними уста його,і на уста його прибавляє навча́ння.
24 Приємні слова́ — щільнико́вий то мед,солодкий душі й лік на кості.
25 Буває, дорога люди́ні здається просто́ю,та кінець її — стежка до смерти.
26 Люди́на трудя́ща працює для себе,бо до того примушує рот її.
27 Нікчемна люди́на копає лихе,а на у́стах її — як палю́чий огонь.
28 Лукава людина сварки́ розсіває,а обмо́вник роздı́лює дру́зів.
29 Насильник підмо́влює друга свого,і провадить його по недобрій дорозі.
30 Хто прижму́рює очі свої, той крутı́йства виду́мує,хто губами знаки подає, той виконує зло.
31 Сиви́зна — то пишна корона,знахо́дять її на дорозі праведности.
32 Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву,хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.
33 За пазуху* жереб вкладається,та ввесь його ви́рок — від Господа.
Примітки
^ В ориґіналі bahek — в лоно, до лоня.
