Приповістей 19:1—29
19 Ліпший убогий, що ходить в своїй непови́нності,ніж лукавий уста́ми та нерозумний.
2 Теж не добра душа без знання́,а хто на́глить ногами, спіткне́ться.
3 Глупо́та люди́ни дорогу її викривля́є,і на Господа гнı́вається її серце.
4 Маєток примно́жує дру́зів числе́нних,а від бідака́ відпадає й товариш його.
5 Свідок брехливий не буде без кари,а хто бре́хні говорить, не буде врято́ваний.
6 Багато-хто го́дять тому, хто гостинці дає,і кожен товариш люди́ні, яка не скупи́ться на дари.
7 Бідаря́ ненави́дять всі браття його,а тимбільш його при́ятелі відпадають від нього;
а коли за словами поради женеться, — нема їх!
8 Хто ума набуває, кохає той душу свою,а хто розум стереже́, той знахо́дить добро́.
9 Свідок брехливий не буде без кари,хто ж неправду говорить, загине.
10 Не лицю́є пишно́та безумному,тим більше рабові панувати над зве́рхником.
11 Розум люди́ни припинює гнів її,а вели́чність її — перейти над провиною.
12 Гнів царя — немов рик левчука́,а ласка́вість його — як роса на траву.
13 Син безумний — погибіль для батька свого́,а жінка сварлива — як ри́нва, що з неї вода тече за́вжди.
14 Хата й маєток — спа́дщина батьків,а жінка розумна — від Господа.
15 Лı́нощі сон накидають,і лінива душа — голодує.
16 Хто заповідь охороня́є, той душу свою стереже́;хто дороги свої легкова́жить, — помре.
17 Хто милости́вий до вбогого, той позичає для Господа,і чин його Він надолу́жить йому.
18 Карта́й свого сина, коли є надı́я навчити,та забити його — не підно́сь свою душу.
19 Люди́на великого гніву хай кару несе,бо якщо ти вряту́єш її, то вчи́ниш ще гірше.
20 Слухай ради й карта́ння приймай,щоб мудрим ти став при своєму кінцı́.
21 У серці люди́ни багато думо́к,але ви́повниться тільки за́дум Господній.
22 Здобу́ток люди́ні — то милість її,але ліпший біда́р за люди́ну брехливу.
23 Страх Господній веде́ до життя,і хто його має, той ситим ночує,
і зло не дося́гне його.
24 У миску стромляє лінюх свою руку,до уст же своїх не підı́йме її.
25 Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий,а будеш розумного остеріга́ти,
то він зрозуміє поуку.
26 Хто батька грабує, хто матір жене? —Це син, що засти́джує та осоро́млює, —
27 перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних,щоб відступитися від слів знання́!
28 Свідок нікчемний висміює суд,а уста безбожних вибри́зкують кривду.
29 На насмı́шників кари готові постı́йно,і вдари на спи́ну безумним.
