Приповістей 23:1—35

23  Коли сядеш хліб їсти з воло́дарем,то пильно вважай, що́ перед тобою, —  і поклади собі в горло ножа,якщо ти ненаже́ра:  не жадай його ласощів,бо вони — хліб обма́нливий!  Не мордуйся, щоб мати багатство, —відступи́ся від ду́мки своєї про це, —  свої очі ти зве́рнеш на нього, — й нема вже його:бо конче змайструє воно собі кри́ла, і полетить, мов орел той, до неба.  не їж хліба в злоокого,і не пожада́й лакоми́нок його,  бо як у душі своїй він обрахо́вує, такий є. Він скаже тобі: „їж та пий!“,але серце його не з тобою, —  той кава́лок, якого ти з’їв, із себе ви́кинеш,і свої гарні слова́ надаремно потра́тиш!  Не кажи до ушей нерозумному,бо пого́рдить він мудрістю слів твоїх. 10  Не пересува́й віково́ї границі,і не входь на сирı́тські поля́, 11  бо їхній Визволи́тель міцни́й, —Він за справу їхню буде суди́тись з тобою! 12  Своє серце зверни до навча́ння,а уші свої — до розумних рече́й. 13  Не стримуй напу́чування юнака́, —коли різкою ви́б’єш його, не помре: 14  ти різкою виб’єш його, —і душу його від шео́лу врятуєш. 15  Мій сину, якщо твоє серце змудріло,то буде радіти також моє серце, 16  і нутро́ моє буде тı́шитись,коли уста твої говори́тимуть слу́шне. 17  Нехай серце твоє не зави́дує грішним,і повся́кчас пильнуй тільки стра́ху Господнього, 18  бо існує майбутнє,і надı́я твоя не загине. 19  Послухай, мій сину, та й помудрı́й,і нехай твоє серце ступає дорогою рівною. 20  Не будь поміж тими, що жлу́ктять вино,поміж тими, що м’ясо собі пожира́ють, 21  бо п’яни́ця й жеру́н збіднı́ють,а сонли́вий одя́гне лахмı́ття. 22  Слухай ба́тька свого, — він тебе породив,і не горду́й, як поста́ріла мати твоя. 23  Купи собі й не продавай правду, мудрість,і карта́ння та розум. 24  Буде ве́льми радіти ба́тько праведного,і родитель премудрого втı́шиться ним. 25  Хай радіє твій ба́тько та мати твоя,хай потı́шиться та, що тебе породила. 26  Дай мені, сину мій, своє серце,і очі твої хай кохають доро́ги мої. 27  Бо блудни́ця — то яма глибока,а крини́ця тісна́ — чужа жінка. 28  І вона, мов грабı́жник, чату́є,і примно́жує зра́дників поміж людьми́. 29  В кого „ой“, в кого „ай“, в кого сва́рки,в кого кло́піт, в кого рани даре́мні, в кого о́чі червоні? — 30  У тих, хто запı́знюється над вином,у тих, хто прихо́дить попро́бувати вина змı́шаного. 31  Не дивись на вино, як воно рум’янı́є,як вибли́скує в келіху й рı́вненько ллється, — 32  кінець його буде кусати, як гад,і вжа́лить, немов та гадюка, — 33  пантрува́тимуть очі твої на чужі жінки,і серце твоє говори́тиме ду́рощі... 34  І ти будеш, як той, хто лежить у сере́дині моря,й як той, хто лежить на щогло́вім верху́. 35  І скажеш: „Побили мене, та мені не боліло,мене шту́рхали, я ж не почув, — коли я прокинусь, шукатиму далі того ж“.

Примітки