Приповістей 27:1—27
27 Не вихва́люйся за́втрашнім днем,бо не знаєш, що день той поро́дить.
2 Нехай інший тебе вихваля́є, а не уста твої,чужий, а не губи твої.
3 Камı́ння — тяга́р, і пісок — важка річ,та гнів нерозумного тяжчий від них від обох.
4 Лютість — жорстокість, а гнів — то зато́плення,та хто перед заздрістю всто́їть?
5 Ліпше відкрите карта́ння,
ніж таємна любов.
6 Побої коханого вірність показують,а в нена́висника поцілу́нки числе́нні.
7 Сита душа топче й мед щільнико́вий,а голодній душі все гірке́ — то солодке.
8 Як птах, що гніздо́ своє кинув,так і люди́на, що з місця свого мандру́є.
9 Олива й кадило потı́шують серце,і солодкий нам друг за душевну пораду.
10 Друга свого й друга батька свого не кидай,а в дім брата свого не прихо́дь в день нещастя свого́, —
ліпший сусіда близьки́й за далекого брата!
11 Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце,і я матиму що відповісти́, як мені докоря́тиме хто.
12 Мудрий бачить лихе — і ховається,а безумні йдуть — і караються.
13 Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого,і за чужи́нку заста́ву візьми.
14 Хто сильним голосом благословляє із ра́ннього ранку свого товариша, —за прокля́ття залічується це йому.
15 Ри́нва, постійно теку́ча слотли́вого днята жінка сварли́ва — одна́кове:
16 хто хоче сховати її — той вітра ховає,чи оливу паху́чу правиці своєї, що видасть себе.
17 Як гострить залізо залізо,так гострить люди́на лице свого друга.
18 Сторож фіґо́вниці пло́ди її споживає,а хто пана свого стереже, той шанований.
19 Як лице до лиця у воді,так серце люди́ни до серця люди́ни.
20 Шео́л й Аваддо́н не наси́тяться, —не наси́тяться й очі люди́ни.
21 Що для срı́бла топи́льна посу́дина, і го́рно — для золота,те для людини уста́, які хвалять її.
22 Хоч нерозумного будеш товкти́ товкаче́м поміж зе́рнами в сту́пі, —не відı́йде від нього глупо́та його!
23 До́бре знай вигляд своєї отари,поклади своє серце на че́реди,
24 бо багатство твоє не навіки,і чи корона твоя з роду в рід?
25 Появилася зе́лень, і трава показалась,і збирається сіно із гір, —
26 будуть вı́вці тобі на вбрання́,і козли́ — ціна поля,
27 і молока твоїх кіз буде до́сить на ї́жу тобі, на їду́ твого дому,і на життя для служни́ць твоїх.
