Приповістей 5:1—23
5 Мій сину, на мудрість мою уважа́й,нахили своє ухо до мого розуму,
2 щоб розважність ти міг стерегти́,а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
3 Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці,а у́ста її від оливи маснı́ші,
4 та гірки́й їй кінець, мов поли́н,гострий, як меч обосı́чний, —
5 її ноги до смерти спускаються,шео́лу тримаються кроки її!
6 Вона путь життя не урı́внює,її стежки непевні, і цього не знає вона.
7 Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте,не відхо́дьте від слів моїх уст:
8 віддали́ ти від неї дорогу свою,і не зближа́йсь до дверей її дому,
9 щоб слави своєї ти іншим не дав,а роки свої — для жорстокого,
10 щоб чужі не наси́тились сили твоєїй маєтку твого́ в чужім домі!
11 І будеш стогнати при своєму кінцı́,як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
12 і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування,а карта́ння те серце моє відкидало!
13 І не слухав я голосу своїх учителı́в,і уха свого не схиля́в до наставників.
14 Тро́хи не був я при кожному злому,в сере́дині збору й громади!“
15 Пий воду з криниці своєї,і теку́че з свого коло́дязя:
16 чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої,а на площі — потоки твоєї води? —
17 Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого,а не для чужих із тобою!
18 Хай твоє джерело́ буде благослове́нне,і радій через жінку твоїх юних літ, —
19 вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна,її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, —
впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
20 І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею,і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
21 Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни,і стежки́ її всі Він рівняє:
22 власні провини безбожного схо́плять його,і поворо́ззям свого гріха буде зв’я́заний він,
23 помиратиме він без напу́чування,і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
