Приповістей 6:1—35
6 Мій сину, якщо поручи́вся ти за свого бли́жнього,дав руку свою за чужо́го, —
2 ти попався до па́стки з-за слів своїх уст,схо́плений ти із-за слів своїх уст!
3 Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь,бо впав ти до рук свого бли́жнього:
іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й,
4 не дай сну своїм о́чам,і дріма́ння повı́кам своїм,
5 рятуйся, як се́рна, з руки́,і як птах із руки птахоло́ва!
Ліни́вство веде́ до злиднів
6 Іди до мурашки, ліню́ху,поглянь на дороги її — й помудрій:
7 нема в неї воло́даря,ані уря́дника, ані прави́теля;
8 вона загото́влює літом свій хліб,збирає в жнива́ свою ї́жу.
9 Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись,коли́ ти зо сну свого встанеш?
10 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи,руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —
11 і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність,і зли́дні твої, як озбро́єний муж!
Оце нена́видить Госпо́дь
12 Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний,він ходить з лукавими у́стами,
13 він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми,знаки́ подає пальцями своїми,
14 в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно,сварки́ розсіва́є, —
15 тому на́гло прихо́дить погибіль його,буде ра́птом побитий — і лı́ку нема!
16 Оцих шість ненавидить Господь,а ці сім — то гидо́та душі Його:
17 очі пишні, брехли́вий язик,і ру́ки, що кров непови́нну ллють,
18 серце, що пле́кає злочинні думки́,ноги, що сква́пно біжать на лихе,
19 свı́док брехливий, що бре́хні роздму́хує,і хто розсіває сварки́ між братів!
Ба́тькова за́повідь — сторож життя твого́
20 Стережи, сину мій, заповідь батька свого́,і не відкидай науки матері своєї!
21 Прив’яжи їх на серці своєму наза́вжди,повісь їх на шиї своїй!
22 Вона буде прова́дити тебе у ходı́,стерегти́ме тебе, коли будеш лежати,
а пробу́дишся — мовити буде до тебе!
Хто чинить пере́люб, той зни́щує душу свою́
23 Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло,доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння,
24 щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки,від обле́сливого язика чужи́нки.
25 Не жадай її вро́ди у серці своїм,і тебе хай не вı́зьме своїми повı́ками, —
26 Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба,а жінка заміжня вловлює душу цінну́...
27 Чи вı́зьме люди́на огонь на лоно своє, —і о́діж її не згорить?
28 Чи буде люди́на ходи́ти по вугı́ллю розпа́леному,і не попа́ляться ноги її?
29 Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього:не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї!
30 Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де,щоб рятувати життя своє,* коли він голоду́є,
31 та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є,віддасть все майно свого дому!
32 Хто чинить пере́люб, не має той розуму, —він знищує душу свою, —
33 побої та сором він зна́йде,а га́ньба його не зітре́ться,
34 бо за́здрощі — лютість мужчи́ни,і не змилосе́рдиться він у день помсти:
35 він не зверне уваги на жоден твій викуп,і не схоче, коли ти гости́нця прибı́льшиш!
Примітки
^ В ориґіналі: le male nafšo — для наповнення душі своєї. Гебрейське nefeš (душа) у біблійній мові часто визначає життя.
