Псалом 109:1—31
Для дириґента хору. Псалом Давидів.
109 Боже слави моєї, не будь мовчазли́вий,
2 бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́віта пе́льки лукаві,
язиком неправди́вим говорять зо мною!
3 І вони оточили мене словами* нена́висти,і без причини на мене воюють,
4 обмовля́ють мене за любов мою,а я — молюся за них,
5 вони віддають мені злом за добро,і не́навистю — за любов мою!
6 Постав же над ним нечестивого,і по правиці його сатана́ нехай стане!
7 Як буде суди́тись — нехай вийде винним,
молитва ж його бодай стала гріхом!
8 Нехай дні його будуть коро́ткі,хай інший маєток його забере́!
9 Бодай діти його стали си́ротами,а жінка його — удовою!
10 І хай діти його все мандру́ють та же́брають,і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
11 Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його,і нехай розграбу́ють чужі його працю!
12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив,і бодай не було його си́ротам милости!
13 Щоб на зни́щення стали наща́дки його,бодай було скре́слене в другому роді ім’я́ їхнє!
14 Беззаконня батькı́в його хай пам’ята́ється в Господа,і хай не стирається гріх його матері!
15 Нехай будуть вони перед Господом за́вжди,а Він нехай вирве з землі їхню пам’ять, —
16 во́рог бо не пам’ятав милосердя чини́ти,і напастува́в був люди́ну убогу та бідну,
та серцем засму́чену, щоб убивати її!
17 Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! —і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж,прося́кло воно, як вода, в його ну́тро,
та в кості його, мов олива!
19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться,і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є,на душу мою нагово́рює зло!
21 А Ти Господи, Владико,зо мною зроби ради Йме́ння Свого́,
що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
22 бо я вбогий та бідний,і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
23 Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день,немов сарана́ — я відки́нений!
24 Коліна мої знеси́лилися з по́сту,і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
25 і я став для них за посміхо́вище,коли бачать мене, — головою своєю хитають.
26 Поможи мені, Господи, Боже мій,за Своїм милосердям спаси Ти мене!
27 І нехай вони знають, що Твоя це рука,що Ти, Господи, все це вчини́в!
28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́!Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть,
а раб Твій радı́тиме!
29 Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є,і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
30 Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа,і між багатьма́ Його сла́вити буду,
31 бо стоїть на правиці убогого Він для спасı́ння від тих,хто осуджує душу його!
Примітки
^ „Слово“, davar, у єврейській мові часто визначае й „діло“, „справа“.
